З початку промислової революції, яка охопила Велику Британію в останній третині XVIII століття, а в першій половині XIX століття поширилася на інші країни Європи й Америку, концентрація ртуті в верхніх шарах Світового океану збільшилася в 3,4 рази. Винна в цьому життєдіяльність людини – вважають вчені, стаття яких на цю тему була опублікована в журналі Nature.
Хоча раніше за допомогою декількох комп'ютерних моделей вже проводились розрахунки ртуті, що міститься в Світовому океані, новий аналіз, виконаний міжнародною командою вчених, будувався на всебічних глобальних вимірах і не тільки дав більш повну картину, але й інформацію про те, на яких глибинах головним чином зосереджується цей важкий метал, а також розкрив точні причини його накопичення.
У період з 2006 по 2011 роки за час восьми науково-дослідних морських експедицій вчені зібрали тисячі зразків води в районах Північної та Південної Атлантики, і в Тихому океані. Вони порівняли воду з глибин до 5 км з водою, розташованою ближче до поверхні, і яка порівняно недавно почала активно піддаватися забрудненню ртуттю.
Результати проведеного аналізу показали, що діяльність людини, головним чином – спалювання викопного палива, а також розробка родовищ корисних копалин, призвела до збільшення вмісту ртуті в верхньому 100-метровому шарі океану в 3,4 рази з моменту вступу людства в еру промислової революції.
Загальний обсяг ртуті антропогенного походження в Світовому океані зараз становить 290 мільйонів молей, при цьому найвищий вміст ртуті відзначається в водах Арктики та Північної Атлантики.
Вчені стверджують, що циркуляція вод океану, звичайно, частково допомагає згладити ефект збільшення рівня ртуті. Циркуляційні потоки, які несуть дуже холодну солону і щільну воду в глибини океану, забирають з собою велику кількість ртуті з менших глибин. Цей процес забезпечує певний захист флорі та фауні, проте токсичний ефект ртуті в океані зростає з кожним кроком вверх по харчовому ланцюгу. Приміром, рівень ртуті у тунця – хижака, який проводить багато часу у верхніх шарах води – в 10 мільйонів разів вище, ніж рівень ртуті в навколишній морській воді.
Але, на думку вчених, здатність океанських глибинних вод забирати в себе ртуть може скоро вичерпатися.
Якщо все залишиться, як і раніше, то в найближчі 50 років обсяг очікуваних викидів ртуті в атмосферу зрівняється з обсягом викидів, вже зроблених людьми за останні 150 років. Це в свою чергу призведе до активного збільшення вмісту важкого металу на невеликих глибинах і завдасть величезної шкоди всьому живому в океані, а як наслідок – і самій людині.
Уже зараз у 5-10% жінок дітородного віку в США відзначається небезпечний рівень вмісту ртуті в крові, а це може завдати шкоди розвитку плоду і організму дитини в дитячій стадії розвитку мозку. За оцінками фахівців, невисокий IQ у 1,5-2 мільйонів з дітей, які народжуються щороку в ЄС, пов'язаний саме з негативним впливом ртуті.
Також всі дослідження підтверджують, що підвищений вміст ртуті завдає руйнівної дії на здоров'я і репродуктивну функцію багатьох видів риб і птахів.
Вчені впевнені, що всьому світовому співтовариству необхідно вжити спільні зусилля для скорочення рівня забруднення навколишнього середовища ртуттю, і такі зусилля можуть бути ефективними, тому що, на їхню думку, точка неповернення у цьому питанні ще не пройдена.
Джерело: www.popmech.ru
