Днями стало відомо, що Державне підприємство "Завод імені Малишева" проведе модернізацію основних бойових танків Т-80УД. Роботи, щоправда, проводитимуться для Пакистану, який підписав відповідну угоду з "Укроборонпромом" у рамках міжнародної виставки озброєнь IDEX–2021.
Однак, як показує попередній досвід, такі іноземні контракти дають поштовх для подальшого розвитку проекту в інтересах Збройних сил України. Принаймні, так було з бронетранспортерами БТР-4 "Буцефал" і танками БМ "Оплот". Тим більше, що за інформацією з відкритих джерел, на озброєнні ЗСУ наразі перебуває близько 60 танків Т-80ДУ, які на момент розпаду СРСР вважались найкращими у Союзі.
Що за танк
Т-80УД – це основний бойовий танк виробництва СССР, взятий на озброєння в 1987 році. По суті, це дизельний варіант газотурбінного танка Т-80У.
На танк Т-80УД встановили 6-циліндровий дизельний двигун 6ТД-1 потужністю 1000 кінських сил з повітрозабірним пристроєм, що забезпечує надходження повітря з найменш запиленої точки танку. Також це дозволяє танку долати водяні перешкоди глибиною до 1,8м без підготовки.
Танк має багатошарову броню та комплект динамічного захисту на башті і корпусі. Це забезпечує високий рівень живучості на полі бою.
Також Т-80УД оснащений сучасним комплексом керування вогнем, що підвищує точність пострілів по нерухомих та рухомих цілях з місця та в русі.
Озброєння Т-80УД складається зі 125-мм гармати, 7,62-мм спареного кулемета та 12,7-мм зенітного кулемета.
Оснащення танка дозволяє вести вогонь з гармати керованими ракетами з лазерним наведенням на відстанях до 5000 м. Стрільбу зі спареного з гарматою кулемета можна вести з місця навідника або командира.
Зенітний кулемет розміщений на командирському люці. Він має дистанційне керування і призначений для стрільби із зачиненими люками з місця командира по повітряних і наземних цілях.
Штатне обладнання Т-80УД також складається з системи колективного захисту, обладнання для підводного водіння, системи вибухопожежоподавлення, протирадіаційного захисту та обладнання самообкопування.
Крім цього, танк Т-80УД може приховувати своє місцезнаходження на полі бою через встановлення димової або аерозольної завіси.
Для цього на бортах башти є по чотири пускових установки димових гранат, які активуються електричним способом.
Т-80УД також може ставити димову завісу через впорскування дизельного палива до системи вихлопу двигуна. А для зниження теплової помітності танка на полі бою, дах моторно-трансмісійного відділення оснащений спеціальним тепловим захистом.
На кормі корпусу монтуються дві бочки з додатковим запасом палива, а також колода для самовитягування танка.
Історія створення
У 1970-ті роки Харківське конструкторське бюро отримало завдання оснастити серійний танк Т-64Б потужнішим двигуном і вдосконалити системи управління озброєнням.
У підсумку багато напрацювань з того проекту були використані при розробці нового танку Т-80У з газотурбінним двигуном замість дизельного. Однак, газотурбінний двигун хоч і показував хороші маршеві результати, все ж мав низку недоліків, які заважали йому стати масовим двигуном. Насамперед, це велика витрата палива (в 1,2-1,4 рази більша за витрату солярки) і висока вартість (в 8-10 разів перевищувала вартість дизельного двигуна).
Тому бюро доручили розробити варіант танка Т-80У з дизельним двигуном,
який би не поступався характеристиками наявному газотурбінному.
Так з'явився новітній на той час танковий двигун 6ТД, який може працювати на різних видах пального: дизельному, бензині, гасі, пальному для реактивних двигунів, або їхній суміші у будь-якій пропорції.
Випробування показали, що за показниками рухливості танка з двигунами ГТД і 6ТД з потужністю 1000 кінських сил рівнозначні, максимальні швидкості танків однакові, розгінні характеристики не відрізняються, а паливна економічність танків з поршневим двигуном краща в 1,6-1,7 разів. Тож однакові запаси ходу забезпечуються при менших обсягах паливних баків, а гальмівні характеристики поршневого двигуна кращі в 1,4 рази.
Так з'явився танк Т-80УД з дизельним двигуном, який у 1987 році прийняли на озброєння паралельно з танком Т-80У з газотурбінним двигуном. Однак, якщо газотурбінний танк серійно виготовлявся на "Кіровському заводі" у Ленінграді / Санкт-Петербурзі, то дизельний – на "Заводі імені Малишева" у Харкові. Однак, саме танками Т-80УД оснащувались кращі танкові підрозділи пізнього СРСР.
В наші дні танк Т-80УД стоїть на озброєнні лише трьох країн:
України, Росії та Пакистану, якому ці танки постачає наша держава.
В чому полягає модернізація
Точної інформації наразі немає, але можна припустити, що суть модернізації полягатиме у оновленні електроніки, оптики, озброєння, динамічної броні і навіть двигунів. Адже мова йде про модернізацію 320 танків Т-80УД з двигунами 6ТД-1, які Пакистан придбав в України наприкінці 1990-х років. А з того часу технології суттєво просунулись вперед.
Окремої уваги заслуговують саме двигуни і броня, тому що Україна в цих компонентах перебуває серед світових лідерів.
Вітчизняні двигуни сімейства 6ТД існують у модифікації 6ТД-1, 6ТД-2, 6ТД-3, 6ТД-4 потужністю 1000, 1200, 1400, та 1500 кінських сил відповідно. Кожен з них має свої переваги і недоліки за шкалою "ціна-якість".
Останніми роками Україна активно продає двигуни 6ТД-3 потужністю 1400 к. с., зокрема, для турецького танка "Altay". Також існує договір з Пакистаном про постачання нових двигунів 6ТД-3 для заміни двигунів 6ТД-2 при модернізації танків "Al Khalid-1"до версії "Al Khalid-2".
Тому цілком логічним буде припустити, що й в рамках модернізації танків Т-80УД також буде використано двигун 6ТД-3.
Що стосується захисту, то для танків сімейства Т-64, Т-72 і Т-80 стандартним в наші дні є встановлення динамічної броні нового покоління – "Ніж", яка знижує ефективність ворожих кумулятивних і бронебійних снарядів. Крім того, "Ніж" також ефективний проти боєприпасів, що діють за принципом "ударного ядра".
Такий захист вже використовують на українських танках Т-64БМ "Булат", де він себе дуже добре зарекомендував під час активних бойових дій на Донбасі. Власне, його можна легко впізнати по характерній для "Ножа" заокругленій формі башти.
