У Тернополі працює заклад з обмеженим доступом. Мова йде про етно-клуб «Коловорот». Нещодавно запрацював ще й, так званий етно-дворик, такий собі нащадок етно-клубу. Сюди тернопляни можуть приходити коли завгодно і як завгодно, а от у саме приміщення клубу звичайному смертному зась. Загалом етно-клуб «Коловорот» позиціонує себе культиватором всього українського і має намір відновлювати і поширювати історичну культурну спадщину, етнографічну самобутність. Та очевидно етнічна грамотність потрібна не усім тернополянам. Раніше, щоб потрапити у клуб, достатньо було знати секретний пароль.
Зараз вхід у етно-клуб можливий тільки по карточках, придбати які можна в адміністрації клубу. З одного боку такий крок суттєво вирізнив заклад з-поміж інших клубів. А з іншого, з чого б це раптом у Тернополі така дискримінація, адже придбати «членський квиток», виявляється, можуть не всі. До цієї кагорти обраних належить, так звана, тернопільська еліта і звичайно наближені до адміністрації клубу. Виходить тепер, щоб пообідати у центрі Тернополя не достатньо просто мати кілька зайвих гривень у кишені.
Потрібен ще й високий статус. Серед відвідувачів закладу часто красуються тернопільські бізнесмени, «золота молодь», політики. Одним словом – корисні люди. До речі, вартість членського квитка є не надто високою. Тому дозволити її собі може значно більше тернополян, ніж їх зараз є у членах клубу. Очевидно адміністрація не має наміру заробити на продажу квитків. Це такий собі спосіб, вказати тернополянам на їхнє місце. Цікаво, чи не відчувають себе другим сортом гості закладу, які відпочивають на літньому майданчику закладу? Хто має вплив та владу – у приміщені, інші – на вулиці. Такі порядки міг собі дозволити хіба що «Титанік». Але ж який у нього статус… Це був справді корабель з королівськими манерами. Чи може такою ж розкішшю похизуватися «Коловорот»? Парадокс, у театри, музеї, та врешті-решт, церкву у Тернополі можуть заходити усі, а щоб потрапити у заклад громадського харчування, треба заслужити. Джерело: Від-Тарнополя До-Тернополя
