Мій дідусь, Дмитро Гаврилович Кулак, пройшов війну, як зараз кажуть….. але навіть пройти по тих болотах тяжко, тягнучи деколи кіньми, інколи полуторкою, гаубицю, а він воював,… воював на гаубиці, ходив у рукопашну як він розказував, перед тим як йти у рукопашний бій давали спирт, але дідо не пив спирт, і тому вижив, так він мені колись говорив, закінчив війну в Кенісбергу, був нагороджений багатьма орденами і медалями, а також двома орденами Слави, один з орденів Слави йому вручав особисто маршал Жуков, мали його нагородити і третім орденом Слави, але поставили умову переписатися з Кулак на Кулаков, дідо відмовився від пропозиції сказавши, що у мене в роду всі з діда прадіда Кулаки, і я залишусь Кулак, хоча знав що кавалер трьох орденів Слави прирівнювався до Героя Радянського Союзу, але він зберіг честь нашого роду і це набагато, в сотні разів більше, а ніж Герой Союзу, він ГЕРОЙ для мене, для своїх дітей, онуків і правнуків, і наступних поколінь.
P.S. а по маминій лінії, багато родичів воювало в УПА, бабин брат загинув у бою в Чорному лісі, бабиної сестри чоловік підірвав себе гранатою з декількома (від 3 до 5) нкаведистами у Войнилові, всі були вивезені в Омську та Красноярську області, бабиної сестри 8 місячна дитина по дорозі померла, навіть не дали похоронити викинувши на ходу……Вони всі для мене ГЕРОЇ.
Герої не вмирають! Вмирають вороги!
Слава Україні!!! Героям Слава!!!
Володимир Кулак
