П’єса англійського автора Брендона Томаса розпочала свій тріумфальний хід і в англійських мюзик-холах, і на Бродвеї ще на початку двадцятого століття. Ця блискуча комедія з танцями, сміхом, іскрометним гумором прийшла до нашого глядача фільмом «Здрастуйте, я ваша тьотя», підкорила його блискучою акторською грою і стала джерелом крилатих фраз та експромтів.
Режисер нашого драмтеатру заслужений діяч мистецтв України В’ячеслав Жила не прогадав, узявши «Тітку Чарлі» до діючого репертуару театру. І це підтвердив глядач, забезпечивши виставі аншлаги протягом цілого прем’єрного тижня. Думаю, складових успіху було щонайменше три: хороша драматургія, добра режисерсько-акторська робота і нинішній психологічний стан суспільства, що прагне відволіктися від негативу хоча б у театрі.
Збіднілого лорда Баберлея змушують перевдягнутись у жіночий одяг і зіграти роль тітоньки-мільйонерки одного з його друзів, щоб таким чином допомогти двом юнакам одружитися з коханими дівчатами. Герой проходить через усілякі перипетії, в тому числі й пропозиції чоловіків про заміжжя (звичайно ж,
з корисливих інтересів). При цьому Баберлей у жіночому образі закохує в себе не лише сценічних потенційних женихів, а й цілий зал.
Роль Френкерта Баберлея – «бразильської тітки» блискуче зіграв з.а. України Олександр Папуша, чудово поєднавши в одному образі наносне жіноче і справжнє чоловіче («Я компрометую собою всіх жінок»,- зауважує він). Кожна його поява на сцені викликає захоплену реакцію залу і щирий, непідробний сміх. Жіноче кокетство, манери, хода крізь призму чоловічого сприйняття – це надзвичайно цікаво. Актор укотре доводить, що йому під силу і трагедія, й комедія, і драма. Його присутність пожвавлює мізансцени, а кожне слово, двозначні натяки вивірені, зміна тембру й інтонацій блискавична, емоції буквально «вибухають», очі горять.
Друзяки Баберлея - Джек (Роман Демчук, Дмитро Чоповський)- ініціативний, метикований, спритний, і Чарлі (Євген Лацік, Максим Попович) – сором’язливий, невпевнений, якийсь інфантильний – трохи дивно як для студента Оксфордського університету та ще й кавалера, що хоче женитись. Може, таке завдання поставлене режисером, а може,
слід ще попрацювати, щоби образ був переконливим.
Гротескові образи «женихів» бразильської тітоньки – адвоката і полковника. У ролі Стефана Спетлайга – актори Віталій Луговий і Юрій Черненко. Комедійні мізансцени з його біганиною зі сцени за куліси і назад для порятунку викинутого капризною «дамою» капелюха, іграми в хованки з нею. Вона відверто кепкує, а в нього коліна і вся постать догідливо згинаються при думці, як запопасти цю багатійку. У Віталія Лугового образ виразніший, він бундючний, різкий, комічно нервовий, Юрій Черненко м’якший, не вибуховий.
Суть Френсіса Чеснея вже з перших його кроків на сцені окреслює маршова музика. Його рухи як старого солдата, полковника вкладаються у військові команди, стройову ходу – і він «шикує» усіх навколо себе. Судячи з усього, він переніс контузію, заїкається, але з цих недоліків складається цілісний образ вояки, у якого в заплічнику не лише воєнне, а й романтичне минуле. Андрій Малінович творить ураганний, випуклий образ, Микола Бажанов стриманіший, «собі на умі».
Типовий англійський дворецький – незворушний, але хитрий – актор Ігор Наконечний (а також Олег Кирилів і Володимир Процюк).
Безжурними кізоньками скачуть по сцені племінниця адвоката Енні (Тетяна Панькевич, Ольга Скала) і його вихованка Кітті (Наталія Олексів, Юлія Яблонська). Юні, манірні, легкі, закохані, вони мріють про заміжжя, перепона до якого – дозвіл опікуна. І їм у пригоді також стає добра й невгамовна тітка Чарлі.
Справжня ж тітка – донна Люція (Оксана Малінович, Вікторія Шараськіна), що з’являється наприкінці, не поспішає викривати самозванця, навіть отримує своєрідне задоволення від спілкування з цим «милим негідником». І вигляд, і манери донни Люції підтверджують її статус – це справді дама з вищого світу (у О. Малінович вона тепліша, у В.Шараськіної – більш холодна, стримана). Вона допомагає своїй юній супутниці Еллі (Алла Кулішевська, Юлія Хміль) з врегулюванням спадку після батька, несподівано зустрічає тут кохання своєї юності, а її супутниця – свого омріяного судженого. Кожен знаходить своє, і щасливий Баберлей , вийшовши з образу тітки Чарлі, полегшено вигукує, обнімаючи кохану: «Нарешті відчуваю себе справжнім чоловіком!». Загальне радісне пожвавлення під «забійні» танцювальні ритми.
У виставі чудовий гумор, над яким, смієшся, не задумуючись, багато експромтів, імпровізації. Романтична лінія, сатирично й любовно виписані персонажі, штрихи характерів, дружба, флірт, інтриги. Самий факт перевдягання чоловіка в жінку – безпрограшний хід, що фонтанує комічними ситуаціями. Нашпигована жартами комедія викликає бурхливу реакцію залу, і по ній видно, що люди скучили за легким жанром.
З прем’єрою, театре!
Влада СОБУЦЬКА
Фото Тараса ІВАНКІВА.
