Район оригінальний, бо має руїни замків, цікаві музеї, через окремі села проходить вузькоколійка, тут розводять буйволів та свиней мангалиць, а ще є печери. Але все по порядку. За експерта в нас завідувач сектору туризму та транскордонного співробітництва Виноградівської РДА Валентина Горнецкі.
Маєток Фогараші та волоські візерунки
На Виноградівщині є кілька музеїв. Найбільший – Затисянський комплекс у селі Тисобикень. Його заснували в далекому 1970-му з ініціативи голови місцевого колгоспу «Прикордонник» Андора Бірова в маєтку родини Фогараші, який споруджений у 1890 році у стилі неокласицизму. Тут представлено культуру та побут Затисянського регіону, колишнього комітату Угоча.
Комплекс складається з історичного музею, етнографічного під відкритим небом (у колишньому парку маєтку), а також картинної галереї в селі Пийтерфолво, каже пані Горнецкі.
Щодо історичного музею, то він знаходиться в палаці Фогараші. Крім нього, зберігся парк із платанами та липами й сімейна графська каплиця. Експонати розповідають про історію краю від «графських» часів до сьогодення.
Особливо цікавою є виставка народної кераміки, меблі віденського бароко, зал сувенірів. У парку є меморіальний знак у пам’ять жертв татарської навали 1717 року.
Тепер про скансен. Він має три садиби – будинок заможного селянина (складається з сіней, передньої частини з ґанком і задньої з коморою, а стіни мащені глиною), сільська школа (покрита черепицею, поєднувала приміщення для навчання й помешкання вчителя з сім’єю) та хатина батрака (з плетеними стінами і опорними балками, що було перевагою під час повеней на Тисі), які представляють взірці народної архітектури та побуту кінця ХІХ – початку ХХ століття.
А от у галереї зберігаються близько 200 картин відомих художників Закарпаття. Розташована вона в будівлі 1864 року, яка раніше слугувала за літню резиденцію Ендре Дьордя, угорського міністра сільського господарства. У 1986-му її відреставрували.
♦ «Пан Еко» Павло ТІЗЕШ (с. Ботар) (Фото Агро МСБ)
Окрім цього, у Виноградові діє районний історичний музей, заснований у 1965 році. Його фонди налічують 18 000 експонатів. Особливої уваги заслуговують знахідки під час розкопок найдавнішої у Європі стоянки первісної людини поблизу смт Королево,
які є важливим матеріалом для вивчення первісного заселення Європи близько мільйона років тому. Є тут і бронзова колекція, яка датується ІІ тисячоліттям до н. е.; вичерпні матеріали про повстання угочанських селян під керівництвом Дердя Дожа (поч. ХVІ ст.); про визвольну війну угорського та українського народів 1703 – 1711 рр. проти Габсбурзького поневолення. В одному з залів експозиції – «Побут Виноградівщини в період ХVІІІ – першої половини ХХ ст.». Тут зібрані мотовила, стільниці, праски, ступи, маслоробки, посуд, лампи, вироби гончарів.
А в селі Новоселиця з 1989 року в приміщенні колишньої фари діє етнографічний музей. У чотирьох кімнатах зібрані 250 різноманітних експонатів: знаряддя праці, костюми повсякденні, святкові та весільні. Всі вони пов’язані з культурою волохів. У селі ж Черна є музей ткацтва, де зберігають унікальні зразки перебірного ткацтва, зокрема «волоські» візерунки.
Леквар, мангалиця й буйволи
У 2012 році на території фермерського господарства «Пан-Еко» в селі Ботар відкрили перший в Україні дегустаційний зал та музей леквару. Приміщення мистецьки оформив ужгородський скульптор Михайло Колодко,
він є й автором пам’ятника свині-мангалиці при вході до музею. Господар підприємства Павло Тізеш розповів, що вони варять закарпатські повидла з ягід та різноманітних плодів (сливове, з терену, чорниці, чорноплідної горобини та журавлини), натуральних соків. А ще – вирощують свиней-мангалиць, м’ясо яких не містить холестерину. Музей нині налічує зразки лекварів із 24 країн, каже туризмознавець Федір Шандор. Ботар уже став місцем паломництва туристів.
А от у селі Олешник кілька років діє ферма «Карпатський буйвол». До речі, найбільша в Україні. Тут є 24 буйволиці, 3 бики та 15 телят. Усе починалося з того, що трьох буйволиць купили в хустському Велятині. Інна Левдар, адміністратор ферми, розповість вам чимало цікавих фактів із життя тварин, приміром, що в селі Теково за допомогою буйволів збудували церкву. Пасуться вони на пасовищах, які перед вигоном перевіряють працівники, адже були випадки, що тварини поїдали кульки та пластмасу. Про користь буйволячого молока говорити зайве. Тут ви можете придбати його, а також оригінальні сири.
А от якщо хочете навчитися готувати начанку, куди входить 20 інгредієнтів, то вам у села Хижа, Новоселиця чи Черна. Тільки тут на Виноградівщині її готують. Присвятили навіть фест «Чернянська начанка».
Новоселиця славиться своїми вишивками й ткацькими виробами, щороку тут проходить традиційний фольклорний фестиваль «Волоські страви». Єдина дерев’яна церква в районі знаходиться саме в цьому селі. Це храм Успіння Богородиці, збудований у 1669 році, найменший готичний і водночас найбільш динамічний. Чудовими є архітектурні й декоративні деталі. На одвірках вирізано блискучу орнаментальну композицію, різьбленням прикрашено іконостас. Інтер’єр зберігає настінне малювання ХVII ст.
