У середу, 10 вересня, у Франції розпочалися масові протести після призначення Себастьяна Лекорню новим прем’єр-міністром. Він став уже п’ятим главою уряду за останні два роки та єдиним, хто входив до уряду з моменту обрання Емманюеля Макрона президентом у 2017 році.
Причини невдоволенняПарламент раніше висловив вотум недовіри попередньому уряду, який пропонував скоротити бюджетний дефіцит Франції (найбільший у єврозоні) з 5,4 % до 4,6 % ВВП.
Проте ні кадрові перестановки, ні заклики Макрона до консультацій з політичними силами не зняли суспільного напруження.
Демонстранти вимагають дострокових виборів, зміни державного курсу та відставки самого президента.
«Я очікувала або розпуску парламенту, або призначення лівого прем’єра. Але ми не отримали ні того, ні іншого — і це розчаровує», — сказала Reuters студентка Ліза Венер, учасниця акції протесту біля вокзалу «Гар дю Нор» у Парижі.
«Проблема не в міністрах, а в Макроні. Він має піти», — заявив представник профспілки транспортників Фред.
Хід протестівАкції відбулися в Парижі, Ліоні, Нанті, Марселі та Монпельє. Протестувальники намагалися заблокувати транспортні вузли,
проте поліція оперативно розбирала барикади. Масові виступи призвели до перебоїв у роботі шкіл, затримок регіональних поїздів, авіарейсів і руху на автомагістралях.
За даними МВС, до охорони порядку залучили десятки тисяч правоохоронців. Було затримано близько 300 осіб. Організатори протестів координують свої дії через соцмережі та називають рух Bloquons Tout («Блокуйте все»).
Виклики для нового прем’єраЛекорню має сформувати новий уряд і представити проект бюджету на 2026 рік. Це стане першим серйозним випробуванням для політика, адже рівень державного боргу Франції вже досяг 116 % ВВП.
Аналітики попереджають: без компромісів з опозицією новий прем’єр ризикує повторити долю своїх попередників, пропозиції яких відхиляли і ліві, і праві партії.
Що далі?Профспілки вже оголосили про загальнонаціональний страйк 18 вересня, протестуючи проти бюджетних ініціатив. Тим часом у парламенті зростає тиск на президента Макрона щодо проведення дострокових виборів.
Франція входить у черговий політичний кризовий цикл: уряд намагається втримати контроль над бюджетом, а суспільство вимагає зміни політичного курсу.
