Завершення війни проти України саме по собі не гарантуватиме Росії повернення до спокійного життя, вважає автор Foreign Policy. На його думку, цьому заважає не лише тривале протистояння, а й уявлення про особливу роль Росії та її право домінувати над сусідніми державами.
Про це пише Foreign Policy .
Для багатьох росіян звичне життя означає стабільний заробіток, відносний спокій і можливість не стикатися з державою через серйозні проблеми. Повномасштабна війна проти України змінила ці умови, а її наслідки виходять за межі бойових дій.
Автор Foreign Policy стверджує, що навіть припинення війни не усуне суперечностей, пов’язаних із російською політичною культурою. Йдеться передусім про уявлення, що Росія має особливе історичне призначення, яке нібито дає їй підстави впливати на долю сусідніх країн.
Такі погляди, за його оцінкою, сформувалися задовго до приходу Володимира Путіна до влади. Вони проявлялися в різні періоди російської історії та збереглися в риториці частини сучасного політичного керівництва й державної пропаганди.
Автор пов’язує цю традицію з прагненням російської влади зберігати вплив за межами власної території.
У такій системі поглядів незалежні рішення сусідніх держав можуть сприйматися не як їхнє суверенне право, а як виклик становищу Росії.
Окрему увагу Foreign Policy приділяє державному устрою РФ. Країна простягається через 11 часових поясів і об’єднує численні народи з різними мовами, культурами та історичним досвідом.
На думку автора, висока централізація влади та відносини між федеральним центром і регіонами зберігають риси, характерні для імперських державних систем. Він вважає, що це створює умови для поширення політичних ідей, побудованих на підпорядкуванні одних територій іншим.
Водночас сама багатонаціональність Росії не є доказом імперського характеру її політики. У центрі аргументації Foreign Policy — спосіб здійснення влади та уявлення про право держави визначати майбутнє сусідів.
Автор також звертає увагу на суперечність між проголошеною метою зміцнити міжнародні позиції Росії та витратами, яких вона зазнає через війну. Серед таких наслідків він називає економічні труднощі, значні військові втрати та міжнародну ізоляцію.
У Foreign Policy вважають, що ці наслідки посилюють навантаження на російську державу й ускладнюють повсякденне життя її громадян. Це авторська оцінка впливу війни, а не твердження про неминучий розпад Росії чи встановлений строк завершення її нинішньої політичної системи.
За логікою автора, прагнення до звичайного мирного життя вступає в суперечність із політикою, яка вимагає від суспільства тривалих жертв заради державного «величчя». Він вважає, що стійкі зміни потребуватимуть перегляду уявлень про особливу історичну місію Росії та її відносини із сусідніми країнами.
