Склад іноземних гостей покаже реальне становище Російської православної церкви (РПЦ) у православному світі після її підтримки війни проти України, розриву відносин із частиною помісних церков та кількох років міжнародної ізоляції. За шість тижнів до урочистостей жоден іноземний предстоятель публічно не підтвердив участі, хоча основні домовленості щодо заходу такого рівня вже мали бути досягнуті. Один із найповніших відкритих прогнозів складу гостей оприлюднило видання Public Orthodoxy з окремим застерігом, що йдеться не про інсайдерську інформацію, а Москва може приховувати остаточний список делегацій до останнього моменту. Кремлю важливі не стільки кількість делегацій, скільки статус і географія запрошених. Спільне богослужіння із предстоятелями інших церков дозволить представити ювілей як доказ збереження міжнародного авторитету патріарха Кирила (Гундяєва), навіть якщо більшість гостей прибуде із власних прагматичних причин. Водночас список відсутніх окреслить межі впливу Москви точніше, ніж протокольні заяви присутніх.
За інформацією Центру суспільного моніторингу (
ЦСМ Москва активізувала роботу над приїздом 141-го патріарха Святого Города Єрусалима і всієї Палестини, Сирії Аравії та Зайордання, Кани Галілейської та Святого Сіону Феофіла III (141ος Πατριάρχης της Ιεράς Πόλης της Ιερουσαλήμ και πάσης Παλαιστίνης, Συρίας, Αραβίας και της περιοχής πέραν του Ιορδάνου, της Κανά της Γαλιλαίας και του Ιερού Σιών, Θεόφιλος Γ΄; при народженні Іліас Яннопулос (Ηλίας Γιαννόπουλος), 04.04.1952 р.н., уродженець м. Гаргаліана, ном Мессинія, Греція) на 80-річчя патріарха Московського Кирила (при народженні Володимир Михайлович Гундяєв; 20.11.1946 р.н., уродженець м. Ленінград, РСФСР), хоча остаточне рішення про поїздку публічно ще не підтверджене. Для РПЦ його присутність матиме особливу цінність, оскільки Єрусалимський патріарх очолює одну із найдавніших православних кафедр і зберігає робочі відносини із Москвою. Феофіл ІІІ (Яннопулос) належить до найважливіших потенційних гостей і, ймовірно, на переконання Public Orthodoxy прийме запрошення, хоча в останній момент може направити замість себе кількох митрополитів. Кремль і РПЦ прагнуть використати присутність предстоятеля Єрусалимської церкви як доказ поступового виходу Московського патріархату із міжнародної ізоляції та створити контрольований “
миротворчий” канал навколо війни проти України. Якщо програму доповнять зустріччю із путіним, Москва представить Росію не агресором, а центром, до якого авторитетний східний патріарх прибуває заради миру. Практичний результат для Кремля другорядний: потрібний ефект виникне вже зі спільних кадрів Феофіла ІІІ із Кирилом і путіним та заяв про “діалог”, “братні народи” і “православну єдність”.
Ключовою фігурою з боку РПЦ у підготовчих контактах виступає голова Відділу зовнішньоцерковних зв’язків Московського патріархату (ВЗЦЗ МП) митрополит Волокаламський Антоній (при народженні Антон Юрійович Севрюк; 12.10.1984 р.н., уродженець м. Калінін, РСФСР). У лютому 2026 року він офіційно зустрічався із патріархом Феофілом ІІІ (Яннопулосом) у м. Єрусалим (Ізраїль). А у липні цього року Антоній (Севрюк) відвідав Кіпр і контактував там з екзархом Пресвятого Гробу Господнього на Кіпрі єпископом Єрусалимської православної церкви (ЄПЦ митрополитом Вострським Тимофієм (μητροπολίτης της Βόστρας Τιμόθεος; при народженні Феодорос Маргарітіс (Θεόδωρος Μαργαρίτης); 31.08.1951 р.н.,
уродженець м. Патри, Греція), а наступного дня провів зустрічі з ієрархами Кіпрської православної церкви 28 серпня 2026 року митрополит Антоній (Севрюк) від імені патріарха Московського Кирила (Гундяєва) вручив єпископу Тимофієві (Маргарітісу) орден Серафима Саровського першого ступеня “за зміцнення зв’язків” між РПЦ та ЄПЦ. За отриманими ЦСМ даними, до Єрусалима також здійснив спеціальну поїздку непублічний емісар патріарха Кирила (Гундяєва) залучений до виконання чутливих фінансових і юридичних завдань що може свідчити про обговорення практичних умов візиту.
Цьогорічні вереснево-жовтневі аудієнції російських архієреїв мають меншу доказову вагу. 15 вересня 2026 року патріарх Феофіл ІІІ (Яннопулос) прийняв митрополита Санкт-Петербурзького та Ладозького Варсонофія (при народженні Анатолій Володимирович Судаков 03.06.1955 р.н., уродженець с. Малинівка Аркадацького району Саратівської обл., РСФСР), 2 жовтня 2026 року — єпископа Сердобського та Спаського Пензенської митрополії РПЦ Митрофана (при народженні Михайло Петрович Серьогін; 07.08.1972 р.н., уродженець м.
Пенза, РСФСР) із російськими священнослужителями та паломниками. Феофіл ІІІ (Яннопулос) регулярно приймає архієреїв і паломницькі групи, тому сам факт таких аудієнцій не доводить підготовки московської поїздки. Єпископ Митрофан (Серьогін) не має відомої профільної ролі у зовнішній політиці РПЦ, а митрополит Варсонофій (Судаков), хоча й є постійним членом Синоду, не належить до її основних церковних дипломатів. Теоретично Варсонофій (Судаков) міг передати особисте запрошення або послання патріарха Московського Кирила (Гундяєва), але підтверджень цього немає. Значно важливішими для оцінки залишаються дії митрополита Антонія (Севрюка), непублічні консультації, робота Російської духовної місії в Єрусалимі під керівництвомархімандрита Вассіана (при народженні Микола Валерійович Змєєв 25.03.1975 р.н., колишній представник патріарха Московського при патріарху Болгарському і екс-настоятель подвір’я РПЦ в Софії, стосовно якого 21.09.2023 Державним агентством національної безпеки Болгарії “були вжиті заходи у зв’язку з діяльністю, спрямованою проти національної безпеки та інтересів Республіки Болгарія”)
та залучення представника РПЦ, спроможного погоджувати фінансові й юридичні питання.
Ювілей патріарха Московського Кирила (Гундяєва) створює для РПЦ зручну форму, в якій політичний зміст можна приховати за церковним протоколом Після розриву церковного спілкування РПЦ із Константинополем та Александрією саме Єрусалимський і Антіохійський патріархати залишаються давніми кафедрами, які Москва може представити як своїх союзників, тому присутність патріарха Феофіла ІІІ (Яннопулоса) має для Кирила (Гундяєва) особливу статусну вагу. Подібний сценарій уже використовувався: у листопаді 2016 року патріарх Феофіл ІІІ (Яннопулос) приїздив до Москви на 70-річчя патріарха Кирила (Гундяєва), а його присутність подавалася як свідчення близьких відносин двох церков. Через десять років нову поїздку можна представити як природне продовження цієї традиції, замовчуючи принципову зміну обставин — патріарх Московський Кирил (Гундяєв) став одним із найпомітніших релігійних прихильників російської війни проти України. Зустріч патріарха Феофіла ІІІ (Яннопулоса) із путіним, якщо її погодять,
додасть до ювілейної програми політичний сюжет про нібито відкритість Кремля до миру. При цьому російському керівництву не потрібно допускати Єрусалимського патріарха до реального процесу ухвалення рішень — достатньо використати його статус, присутність і загальні заклики до діалогу.
Патріарх Єрусалимський Феофіл ІІІ (Яннопулос), зі свого боку, зберігає московський канал і досі не визнав автокефалії Православної церкви України (ПЦУ), але водночас уникає повного розриву із Вселенським патріархатом Константинополя. Єрусалимський патріархат діє у складному політичному середовищі, потребує захисту церковного майна, зовнішнього фінансування, паломницького потоку та підтримки християнської присутності на Святій Землі. Росія тривалий час розбудовувала там мережу церковних установ, місій і майнових об’єктів, тому московські пропозиції можуть мати для Єрусалима не лише символічне, а й практичне значення. Влітку 2026 року після зустрічі патріарха Феофіла ІІІ (Яннопулоса) із президентом США Дональдом Трампом у медіа з’явилася тема його можливого посередництва у війні Росії проти України 10 червня 2026 року
Religion News Service повідомила про очікувану того ж місяця зустріч Феофіла ІІІ (Яннопулоса) із путіним у Москві, однак публічного підтвердження її проведення не з’явилося. 30 серпня цього року патріарх Феофіл ІІІ (Яннопулос) уже особисто заявив, що працює над організацією зустрічей і з путіним, та із Володимиром Зеленським для відкриття каналів комунікації та “конструктивного діалогу”. Ця заява підтверджує його намір підтримувати обидва політичні канали, але не доводить наявності погодженого переговорного формату, дати чи маршруту поїздки. Зустріч в Аммані у лютому 2020 року та заклик продовжити цей формат у 2021 році не призвели до врегулювання православної кризи після надання автокефалії ПЦУ У міждержавній війні можливості Єрусалимського патріархату ще вужчі: без згоди України, чіткого мандата, погодженого порядку денного та механізму передачі пропозицій патріарх Феофіл ІІІ (Яннопулос) може бути комунікатором, але не повноцінним посередником.
Найімовірнішим сценарієм залишається приїзд патріарха Єрусалимського Феофіла ІІІ (Яннопулоса) до Москви напередодні 20 листопада,
участь в ювілейному богослужінні та окрема розмова із патріархом Московським Кирилом (Гундяєвим). Тему війни у такому разі, ймовірно, включать до публічних заяв у максимально розмитій формі — як заклик до миру, діалогу та православної єдності без визначення Росії агресором. Розширений сценарій передбачає зустріч із путіним і заяву про готовність Феофіла ІІІ (Яннопулоса) сприяти контактам із Києвом або Вашингтоном. Менш ймовірним варіантом є відмова від особистої поїздки та направлення делегації Єрусалимського патріархату, якщо сторони не погодять програму або патріарх Феофіл ІІІ (Яннопулос) визнає репутаційні втрати надмірними. Перехід до безпосередньої організації засвідчить офіційне запрошення, повідомлення Єрусалимського патріархату чи ВЗЦЗ МП, нова поїздка митрополита Антонія (Севрюка), підготовка делегації Святогробського братства або поява Феофіла ІІІ (Яннопулоса) у кремлівському графіку. До появи таких підтверджень коректно говорити не про погоджений візит, а про активні зусилля Москви його забезпечити.
Другою особливо важливою для Москви постаттю є
158-й патріарх Великого Божого граду Антіохії, Сирії, Аравії, Кілікії, Іверії, Месопотамії і всього Сходу Іоанна X (يوحنا العاشر، البطريرك رقم 158 لمدينة الله العظيمة أنطاكية، وسوريا، والجزيرة، وكيليكية، وإيفيريا، وميسوبوتاميا، وجميع أنحاء الشرق при народженні Юхан аль-Язіджі 01.01.1955 р.н., уродженець м. Латакія, Сирія). Як і патріарх Феофіл ІІІ (Яннопулос), він очолює один із давніх східних патріархатів, присутність якого дозволить Кремлю показати, що розрив із Константинополем та Александрією не означає повної втрати підтримки історичних центрів Православ’я. Іоанн X (аль-Язіджі) виступав проти надання автокефалії ПЦУ без загальноправославної згоди та закликав до соборного розв’язання українського церковного питання Для Антіохійського патріархату, чиї громади в Сирії перебувають у вразливому становищі, контакти із Росією залишаються джерелом політичної підтримки й доступу до ресурсів. Його приїзд цілком можливий і важливий для збереження довірчих відносин між Антіохією та РПЦ Офіційного підтвердження участі патріарха Іоанна X (аль-Язіджі) наразі немає,
але його присутність поруч із патріархом Феофілом ІІІ (Яннопулосом) дала б Москві найсильніший церковно-дипломатичний результат ювілею.
До найбільш ймовірних учасників належать Російська православна церква за кордоном (РПЦЗ і Православна церква в Америці (ПЦА які зберігають тісні інституційні зв’язки із Московським патріархатом. РПЦЗ після Акта про канонічне спілкування 2007 року є самокерованою частиною РПЦ, тому її делегацію може очолити 7-й першоієрарх РПЦЗ митрополит Східно-Американський і Нью-Йоркський Миколай (Metropolitan Nicholas of Eastern America and New York при народженні Микола Олексійович Ольховский (Nicholas Olhovsky 17.12.1974 р.н., уродженець м. Трентон штату Нью-Джерсі, США). Для ієрарха, який проживає у США, поїздка до Москви під час війни буде політично чутливою, однак ювілей дозволяє подати її як суто церковний жест. Другим кандидатом є 8-й архієпископ Вашингтонський, митрополит всієї Америки і Канади Тихон (The 8th Archbishop of Washington, Metropolitan of All America and Canada, Tikhon при народженні Марк Реймонд Моллард (Marc Raymond Mollard 15.
07.1966 р.н., уродженець м. Бостон штату Массачусетс, США), церкві якого — ПЦА, — Москва надала автокефалію у 1970 році, хоча її визнають не всі помісні церкви. ПЦА має представництво у Москві, а її реакція на російську агресію залишалася обережною. Участь двох американських митрополитів дала б російській пропаганді змогу говорити про символічну присутність США на ювілеї, хоча їхній приїзд також офіційно не підтверджений.
Окремий політичний зміст матиме присутність архієреїв із тимчасово окупованих Росією українських територій Із територій, контрольованих Україною, на ювілей, ймовірно, не прибуде ніхто, натомість з окупованих регіонів очікують усіх або майже всіх архієреїв. Після 2022 року Московський патріархат перевів під своє пряме управління єпархії Криму та частини окупованих районів сходу й півдня України. Їхня організована присутність на богослужінні поруч із патріархом Московським Кирилом (Гундяєвим) стане демонстрацією претензій РПЦ на церковну юрисдикцію над окупованими землями Включення цих ієрархів до загального протоколу має засвідчити, що Москва вважає підпорядкування захоплених єпархій завершеним.
Ювілейне богослужіння таким чином відтворить політичну карту окупації та перетворить українських архієреїв на учасників публічного закріплення її результатів.
Патріарх Болгарський і митрополит Софіївський Даниїл (Българският патриарх и митрополит на София Даниил при народженні Атанас Триандафилов Ніколов 02.03.1972 р.н., уродженець м. Смолян, Болгарія) належить до найімовірніших високих гостей Москви. Він був обраний предстоятелем у 2024 році й не приховував прихильного ставлення до РПЦ. Його можливий приїзд пов’язують із роллю, яку патріарх Даниїл (Ніколов) міг відіграти у блокуванні включення патріарха Московського Кирила (Гундяєва) до чергового санкційного пакета ЄС. Московський патріарх особисто звертався до Даниїла (Ніколова), після чого той контактував із урядом Болгарії, який, у свою чергу, публічно посилався на консультації із патріархом Болгарським, пояснюючи свою позицію щодо санкцій. За такого контексту приїзд Даниїла (Ніколова) може стати взаємним підтвердженням особливих відносин Софії та Москви на церковному рівні.
46-й архієпископ Пецький, митрополит Белградсько-Карловацький, патріарх Сербський Порфирій (
46. пећки архиепископ, митрополит београдски и карловачки, српски патријарх Порфирије при народженні Првослав Перич (Првослав Перић 22.07.1961 р.н., уродженець м. Бечей, Соціалістичний автономний край Воєводина, Соціалістична Республіка Сербія, Федеративна Народна Республіка Югославія) є другим ймовірним гостем із Балкан. У квітні 2025 року він уже відвідував Москву, зустрівся із патріархом Московським Кирилом (Гундяєвим) і був прийнятий путіним у Кремлі. Тісні російсько-сербські політичні, енергетичні й церковні відносини роблять його нову поїздку передбачуваною. Ювілейний формат дозволяє Белграду показати близькість до Москви без окремих державних рішень. Для РПЦ присутність патріарха Порфирія (Перича) означатиме підтримку однієї із найвпливовіших слов’янських церков. Підстав очікувати зміни цієї лінії у листопаді наразі немає, хоча офіційного оголошення про візит також не було.
Одним із найбільш невизначених залишається грузинський напрям Після обрання у травні 2026 року католикоса-патріарха всієї Грузії Шіо III (სრულიად ქართლის კათოლიკოს-პატრიარქი შიო III при народженні
Елізбар Теймуразович Муджірі (ელიზბარ თეიმურაზის ძე მუჯირი 01.02.1969 р.н., уродженець м. Тбілісі, Грузія) Москва швидко активізувала контакти — наприкінці вересня 2026 року Грузію відвідала делегація на чолі з митрополитом Антонієм (Севрюком), до якої увійшов радник патріарха Московського Кирила (Гундяєва) митрофорний протоієрей, заступник ВЗЦЗ МП Балашов Микола Володимирович (13.12.1956 р.н., уродженець м. Москва, РСФСР). 30 вересня 2026 року предстоятель Грузинської православної церкви прийняв делегацію, Антоній (Севрюк) передав йому особисте вітання патріарха Кирила (Гундяєва), а офіційне повідомлення ВЗЦЗ МП згадувало міжцерковні відносини та питання загальноправославного значення. Одним із предметів розмови міг бути формат грузинської участі в московському ювілеї, але відкритих підтверджень запрошення католикоса-патріарха Шіо ІІІ (Муджірі) немає. Його особистий приїзд був би цінним для Кремля на тлі окупації Абхазії та Південної Осетії, однак саме цей контекст може спонукати Грузинську церкву обмежитися делегацією нижчого рівня. Участь 132-го Верховного патріарха і католикоса всіх вірмен, першоієрарха Вірменської апостольської церкви Гарегіна II (
Գարեգին Բ, Բոլոր հայերի 132-րդ Ամենայն Հայոց Գերագույն Պատրիարք և Կաթողիկոս, Հայ Առաքելական Եկեղեցու Պրիմաս при народженні Ктрич Григорович Нерсісян (Կտրիչ Գրիգորովիչ Ներսիսյան 21.08.1951 р.н., уродженець с. Воскеат Ечміадзінського району, Вірменська РСР) залежить, насамперед, від його можливості залишити Вірменію. Від 2025 року він перебуває у відкритому конфлікті з урядом Нікола Пашиняна, а судові провадження та обмеження на виїзд роблять прогноз нестабільним. За відсутності юридичних перешкод патріарх Вірменський, найімовірніше, погодився б на поїздку до Москви, але остаточне рішення залежатиме не лише від церковних домовленостей. Для патріарха Московського Кирила (Гундяєва) його присутність стала б доказом збереження російського впливу на Вірменську апостольську церкву попри погіршення відносин між Москвою та Єреваном.
Можливим є також запрошення генерального секретаря Всесвітньої ради церков (ВРЦ Джеррі Піллея (Jerry Pillay 1965 р.н., уродженець ПАР). 15 вересня 2026 року у м. Женева (Швейцарія) він прийняв делегацію РПЦ на чолі з митрополитом Антонієм (Севрюком),
у ході якої сторони обговорили широке коло питань у програмі ВРЦ. Від 2022 року ВРЦ відхиляє заклики призупинити членство РПЦ і продовжує діалог із Москвою, тому участь Піллея або делегації організації відповідала б нинішній моделі відносин. Підтвердження запрошення немає, а поява керівника ВРЦ на ювілеї Кирила викликала б гостру реакцію церков, які вважають російського патріарха співвідповідальним за виправдання війни.
Окремим питанням залишається представництво Ватикану Москва зацікавлена у делегації високого рівня, але навряд чи хотіла б бачити голову Папської ради сприяння єдності християн кардинала Курта Коха (Kurt Koch 15.03.1950 р.н., уродженець м. Емменбрюке кантону Люцерн, Швейцарія), який у 2022 році назвав єрессю спробу патріарха Кирила (Гундяєва) виправдати війну псевдорелігійними аргументами і має напружені відносини з митрополитом Антонієм (Севрюком). Рішення Папи Лева XIV — чи направляти представника та якого рівня — стане окремим сигналом щодо готовності Ватикану підтримувати публічний діалог із Москвою під час війни.
За прогнозами видання
Public Orthodoxy Константинопольського та Александрійського патріархів а також предстоятелів Елладської й Кіпрської церков на ювілеї патріарха Московського Кирила (Гундяєва), скоріш за все, не буде. РПЦ розірвала церковне спілкування з Константинополем та Александрією після визнання ПЦУ, а з Елладською й Кіпрською церквами зберігає лише вибіркові контакти із тими ієрархами, які не підтримали українську автокефалію. Їхня відсутність не дозволить Москві переконливо говорити про відновлення загальноправославної єдності, навіть якщо до столиці Росії прибудуть патріархи Феофіл ІІІ (Яннопулос), Іоанн X (аль-Язіджі), Даниїл (Ніколов), Порфирій (Перич) та кілька інших предстоятелів. Ювілей радше покаже не подолання розколів, а сформовану Росією коаліцію залежних, лояльних або прагматично налаштованих церковних партнерів. Для України головна загроза полягає у тому, що Москва використає присутність іноземних ієрархів, архієреєв з тимчасово окупованих територій та можливих представників ВРЦ чи Ватикану як сукупний доказ міжнародної прийнятності РПЦ. Особлива роль відводиться Феофілу ІІІ (Яннопулосу) — його можуть представити не лише союзником патріарха Московського Кирила (Гундяєва), а й нейтральним посередником, здатним говорити із путіним, Президентом України і Вашингтоном. Українська відповідь має полягати не у публічній атаці на запрошених, а у завчасному поясненні кожному потенційному учасникові політичних наслідків його присутності. Підсумковий список гостей покаже ефективність церковної дипломатії Москви, але список відсутніх визначить справжню межу її повернення з ізоляції.
