Ексвіцепрем’єрка та міністерка з багаторічним досвідом роботи в уряді Канади Христя Фріланд написала нову книжку з назвою Ненадійний хлопець (Unreliable Boyfriend). Свіженька, вийшла у жовтні
Я, звісно, не мала можливості її прочитати, але багато західних колег зробили її аналіз, огляди і подають цитати, тож можна скласти певне уявлення.
Загалом книжка біографічна, але там є погляд зсередини на багато подій, дотичних до нас. Окрім історій про роботу з Трюдо, у книжці багато про Трампа (порахували, що він згаданий 450 разів — вдвічі більше, ніж Трюдо).
Якщо знати, що президент США називав Христю Фріланд «токсичною», і там є своя історія взаємин, то нічого дивного.
Метафору «ненадійного хлопця», що й у назві, Фріланд вживає саме до Сполучених Штатів часів Трампа.
Кілька цитат:
— «Дядько Сем хоче, щоб його любили — і щоб його боялися. А часом ти йому просто не надто цікава».
Трамп на саміті G7 кинув цукерками в Ангелу Меркель— «Трамп був у захваті, коли генеральний секретар НАТО назвав його „татусем“. Він прагне схвалення з боку тих, кого вважає іншими „татусями“ світового масштабу — Сі Цзіньпіна,
Путіна, а іноді й Кім Чен Ина».
— «Усі ми — його гарем; або ж, якщо шукати влучнішу, суто американську метафору — його „співдружини“. Він хоче нашого обожнювання — і нашої цілковитої капітуляції».
Також вона пише, що «у Вашингтоні часів Трампа можливості для корупції — величезні, відверті й невичерпні», а його команда «поводиться зухвало й грубо, демонструючи агресію навіть за зачиненими дверима».
«Президент Трамп — це хрестоматійний хуліган, — пише Христя Фріланд. — Для нього слабкість — це провокація. Але коли він стикається із силою, то знаходить спосіб домовитися».
Утім, вона вважає, що за демократію варто боротися.
В процесі свого пошуку я натрапила також на розмову з Христею Фріланд у подкасті Езри Кляйна (The Ezra Klein Show).
І там вона згадує епізод (що відбувся у її присутності), як Трамп на саміті G7 кинув цукерками в Ангелу Меркель — коли інші члени «сімки» намагалися його переконати підписати документ про міжнародний порядок, що ґрунтується на правилах (причому сам документ Фріланд називає «максимально м’яким і беззубим»).
«Вони так і не змогли домогтися згоди від Трампа.
Йому дуже не подобалося, що він був єдиним, хто виступав проти решти групи».
Далі Фріланд хвалить Меркель, кажучи, що вона добре впоралася з ним: «Її підхід, сформований, як на мене, багаторічним досвідом спілкування з Владіміром Путіним, який дозволяв собі образи й приниження, намагаючись вибити її з колії. Він знав, що вона боїться собак, тому часом приводив собаку на зустрічі. Тож вона, можна сказати, звикла […] мати справу з людьми, які поводяться як агресори.
Читайте також:
Кеті Мартон
Ставки високі. Єдина людина, яка не боїться Путіна і може зупинити його
І її підхід […] полягав у тому, щоб бути, як кажуть французи, «коректною». Тобто зберігати холодну стриманість і спокій, не підлещуватися, не намагатися здобути прихильність і не вступати в конфронтацію, а натомість діяти чітко, раціонально й«послідовно».
А далі найцікавіше: Езра Кляйн запитує Христю Фріланд, що вона думає про інших лідерів, які хочуть лестити йому в найбільш неприкритий спосіб. І Фріланд каже, що ті, хто так роблять, недооцінюють Трампа: «Багато лідерів вважають, що Трамп дурніший за них, і тому думають: «Ну, я просто спробую його задобрити. Буду відверто лестити йому, можливо, навіть погоджуся на дещо з того, чого він хоче — але тільки на папері. Це не буде по-справжньому, тож усе буде гаразд. Не думаю, що це правильний підхід».
Вона вважає, що більш ефективним у взаємодії з цим президентом США є холоднокровність і спокій: «я не буду перед вами запобігати, не дозволю себе залякати, але й не буду нагнітати емоції».
До чого я, власне.
Політичні науки стали такими міждисциплінарними. Густо замішаними на дослідженнях свідомого і несвідомого.
Оригінал
Текст опубліковано з дозволу авторки
