За рубежом

Закрите небо України принесло сусіднім країнам майже 25 млн додаткових авіапасажирів

13 ноя•ThePublic

У 2019 році, останньому повному році без карантинів і повномасштабної війни, українські аеропорти обслужили 24,33 мільйона пасажирів. У лютому 2022 року цивільне небо над Україною закрилося, і цей показник впав до нуля. Але сам пасажиропотік нікуди не зник. Люди продовжили літати у справах, на відпочинок і до родичів, просто тепер шлях до літака починається з поїзда або автобуса до кордону. Якщо подивитися на статистику чотирьох сусідніх країн за 2019 і 2025 роки, стає очевидно, хто саме заробив на закритому небі України і як це змінило регіональну інфраструктуру.

У 2019 році Польща, Угорщина, Молдова та Словаччина разом прийняли та відправили 70,71 мільйона авіапасажирів. У 2025 році їхній сумарний показник зріс до 95,6 мільйона. Чистий приріст становить 24,89 мільйона пасажирів, що майже до цифри збігається з довоєнним трафіком самої України у 24,33 мільйона. Звісно, європейський ринок за ці роки мав і власне органічне зростання, але саме українці забезпечили прикордонним хабам стабільне завантаження, яке змусило лоукостери відкривати нові бази, а аеропорти розширювати термінали та паркінги.

Найшвидше цей потік монетизувала Молдова. До пандемії кишинівський аеропорт обслуговував 2,99 мільйона пасажирів на рік, що було менше, ніж разом узяті аеропорти Львова та Одеси.

До 2025 року трафік Кишинева подвоївся і досяг 6,08 мільйона осіб, а кількість злетів і посадок зросла з 26,5 тисячі до 45,5 тисячі рейсів. Сьогодні майже кожен другий пасажир у Кишиневі є громадянином України. Саме цей попит із південних та центральних областей допоміг аеропорту швидко оговтатися після банкрутства національного перевізника Air Moldova у 2023 році та переконав Wizz Air повернути туди базу, довівши її до п'яти літаків і 138 вильотів на тиждень у 2026 році.

Абсолютним лідером за обсягами стала Польща, яка взяла на себе більше половини всіх сухопутних перетинів українського кордону.

Загальний пасажиропотік польських аеропортів зріс із 48,69 мільйона у 2019 році до 66,26 мільйона у 2025 році, а кількість комерційних рейсів збільшилася приблизно на 77 тисяч на рік. Найбільший приріст показали саме ті міста, куди зручно діставатися з України.

Провінційний раніше аеропорт Жешува виріс на 66 відсотків,

із 772 тисяч до 1,28 мільйона пасажирів, перетворившись на головний східний хаб. Краків додав 57,5 відсотка і вийшов на 13,25 мільйона пасажирів, Катовице зріс на половину, до 7,3 мільйона, а варшавський аеропорт імені Шопена збільшив трафік із 18,86 до 24,1 мільйона осіб. Водночас Модлин під Варшавою через внутрішній конфлікт із Ryanair просів із 3,11 до 1,75 мільйона, але у 2026 році почав активно відігравати позиції завдяки новій базі Wizz Air.

Угорщина спрацювала як прагматичний залізнично-авіаційний міст. Попри складні політичні відносини, кордон між Україною та Угорщиною за час війни перетнули понад 14,4 мільйона разів. Головну роль зіграло зручне залізничне сполучення через Чоп і Захонь, а згодом і прямі поїзди з Києва до Будапешта.

У результаті трафік будапештського аеропорту зріс із 16,17 мільйона у 2019 році до 19,63 мільйона у 2025 році, а кількість рейсів збільшилася зі 122,8 до 138,7 тисячі. На 2026 рік Wizz Air заклав 42 тисячі власних вильотів лише зі столиці Угорщини. При цьому сусідній Дебрецен, хоч і розташований ближче до українського кордону,

впав із 601 тисячі пасажирів до 280 тисяч, бо без прямої залізниці не зміг конкурувати зі столичним хабом.

На цьому тлі найбільш показовою є історія Словаччини, яка довгий час залишалася найменш доступною для українців. Через низьку пропускну здатність автомобільних переходів на Закарпатті та близькість Братислави до великого віденського аеропорту, який забирав на себе значну частину трафіку, словацька авіація відновлювалася повільно. У 2019 році Братислава обслуговувала 2,29 мільйона пасажирів, а східний Кошице лише 558 тисяч.

До 2025 року столиця Словаччини додала всього 6,5 відсотка, вийшовши на 2,44 мільйона, тоді як прикордонний Кошице завдяки поїздам із Мукачева зріс майже на половину, до 828 тисяч пасажирів. Перелом стався лише у 2026 році, коли запрацювало системне залізничне сполучення Київ - Братислава, а Wizz Air відкрив у словацькій столиці базу на понад п'ятнадцять нових напрямків, включно з внутрішнім рейсом до Кошице. Це дозволило Словаччині вперше перетнути позначку у п'ять мільйонів пасажирів на рік і збільшити кількість рейсів більш ніж на 20 тисяч відносно 2019 року.

Якщо перевести ці 24 мільйони перельотів на рік у гроші, масштаб фінансового потоку стає ще наочнішим. В авіаційній статистиці кожен пасажир враховується двічі, на виліт і на приліт, тобто йдеться про 24 мільйони окремих квитків в один бік або 12 мільйонів поїздок туди і назад. Навіть якщо взяти свідомо занижений середній тариф лоукостера у 30 доларів за один сегмент, авіакомпанії отримують лише на цьому прирості щонайменше 720 мільйонів доларів додаткової виручки на рік. Якщо ж рахувати за більш реалістичним середнім чеком у 100 доларів за квиток з урахуванням багажу та вибору місця, річна сума сягає 2,4 мільярда доларів, а за чотири роки це майже 10 мільярдів доларів. Окремо від 360 до 600 мільйонів доларів на рік заробляють самі аеропорти на інфраструктурних та пасажирських зборах.

Для самих українців кожна така поїздка перетворилася на дуже дорогу та виснажливу логістику, де до ціни квитка додаються витрати на поїзди, автобуси, житло та харчування в дорозі. У результаті формується замкнений фінансовий цикл.

Значна частина коштів, які Європа виділяє на підтримку України та економічну стійкість її громадян,

через споживчі витрати та оплату перевезень фактично повертається назад у ту саму Європу.

Ці гроші осідають у регіонах, які вчасно побудували зручне транспортне сполучення з українським кордоном, фінансуючи розвиток їхніх аеропортів, залізниці, готельного бізнесу та закупівлю нових літаків для європейських перевізників.

На мою думку, саме відкритість економіки та швидкі дії Польщі й Молдови у 2022 році призвели до реального зміцнення цих країн і зростання їхнього ВВП. Польща, яка одразу відкрила кордони, ринок праці та бізнес-середовище для українців, за період з 2022 по 2026 рік сумарно наростила економіку більш ніж на п'ятнадцять відсотків, а внесок самих українців стабільно додавав до польського ВВП близько двох із половиною відсотків щороку. Молдова, попри важке падіння на початку великої війни та енергетичну кризу, завдяки відкритості до українського транзиту, споживчого попиту й авіасполучення витягнула свій сектор послуг у плюс і прискорила зростання економіки до 2,4 відсотка у 2025 році. Натомість Словаччина, яка роками тримала вузькі прикордонні переходи та повільно розвивала транспортні стиковки, не змогла капіталізувати цей потік і отримала сповільнення зростання ВВП до менш ніж одного відсотка на рік у 2025 і 2026 роках. Там, де бар'єри прибрали вчасно, люди та гроші запрацювали на розвиток регіонів, а інертність обійшлася бюджету втраченими можливостями.

Першоджерело: Facebook сторінка автора

Дія, карантин, ryanair, wizz, тариф

Читайте еще