“Генпрокурор Росії ... запропонував надати команді, що веде кампанію Трампа, певні офіційні документи та інформацію, яка вказує на Гілларі та її справи з Росією і буде дуже корисною твоєму батькові. Це, очевидно, інформація дуже високого рівня і чутлива, але це частина підтримки Трампа з боку Росії та її уряду”. Це Роб Ґолдстоун, британський таблоїдний журналіст, який далі став піарником, написав у листі Дональду Трампу-молодшому. Сталося це в червні 2016 року, в розпал президентської кампанії. “Якщо це те, що ти кажеш, то мені подобається,” - відповів Трамп-молодший.
Зустріч відбулася 9 червня у Трамп Тауер в Нью-Йорку. На ній були присутні також керівник кампанії Трампа на той час, Пол Манафорт, і нині радник президента США Джаред Кушнер. Потім представники команди президента США “забули” розповісти про цю зустріч, коли розкривали інформацію, яка вимагається законом під час проходження безпекової перевірки для роботи в уряді.
Скандал навколо російського втручання у американські вибори складається зі стількох фрагментів, що цілу картину побачити складно, пише британське видання The Economist До того,
як Трамп висунув свою кандидатуру на посаду президента, російські інвестори та клієнти грали важливу роль у порятунку його нерухомості від фінансових проблем. Згодом тодішній керівник розвідки США заявив, що, на його думку, російський уряд втручався у вибори, щоб допомогти Трампу і нашкодити Клінтон. Те ж повторив новий керівник розвідки у травні. Трамп, тим часом, під час кампанії схвально відгукувався про Путіна (на відміну від тону розмов про європейських союзників, як-от Ангелу Меркель); його радники мріяли про велику вигідну угоду з Росією, зняття санкцій в обмін на допомогу в боротьбі з “ІД” та стримуванні Китаю. Ці історії незвичні, але не обов’язково тягнуть на порушення закону з боку Трампа чи представників його кампанії, пише виданя. Історія про контакти його сина з росіянами інша.
Залишається кримінальне законодавство: якщо можна довести, що люди, які працювали в команді Трампа під час кампанії, просили або свідомо отримували вкрадені електронні листи, тоді вони вважатимуться учасниками крадіжки. Але доказів цього немає.
Окрім правової складової скандалу,
в іншому матеріалі The Economist звертає увагу на політичний вимір: сам той факт, що в Америці сумніваються, як реагувати на подію, виявляє глибину шкоди, завданої її політичній системі. Оскільки підтримка президента серед пересічних республіканців тримається, республіканці-конгресмени відмахуються від навколоросійського скандалу як від нісенітниць чи боротьби проти них опонентів з іншої партії. Якщо так триватиме далі, це покаже, що вони цілковито відмовилися від принципів на користь власного тактичного інтересу.
Інший серйозний ризик: інформація про зустрічі представників Трампа з росіянами, якої стає дедалі більше (хоч вона й неповна), може і тепер давати Кремлю інструмент впливу на Білий дім.
Цей скандал перетворюється на зіткнення кращих і гірших аспектів американської демократії, підсумовує The Economist. Гірші - це партійне протистояння, що паралізує країну. Кращі - це спроможність американських інститутів, зокрема журналістики, вимагати відповідальності тих, хто має владу, перед країною.
