Давайте я вам розповім історію, як маленьке село, де живе всього 900 чоловік, прогриміло на весь світ.
Є такий острів в Японії, Сікоку. Він четвертий по населенню, і відомий насамперед тим, що в своїй більшості він аграрний і депресивний. Він займає всього 3% у структурі японської економіки.
На цьому острові є таке село, Умадзі, в префектурі Коті. На початку 80-х років воно було одним із лідерів по депопуляції, перш за все тому, що залежало від монокультури - експорту лісу-кругляка. А ліс має погану звичку закінчуватись.
До чого я цю історію розказав? А до того, що для того, щоб вийти із затяжної кризи і депопуляції іноді достатньо мати на чолі спільноти такого ось енергійного голову, який знайшов-таки, за що зачепитися.
Думаєте, в Україні немає нічого унікального, і ми тільки годні на експорт ліса-кругляка та дешевої рабсили?
