Сьогодні траурний мітинг не проводили в будинку офіцерів, бо він був зайнятий іншими заходами. Та й у церкві, де проходила поминальна панахида зібралось не так вже й багато людей.
Петро Шевчук народився 29 листопада 1987 року в Пулинському районі Житомирщини. Рано втратив батьківське піклування, тож у Бердичеві навчався у місцевій школі-інтернаті. Закінчив житомирське училище № 5, мав хист до роботи руками, планував працювати лицювальником-плиточником. Оздоблювати людське життя красою та комфортом. Мешкав та працював у Бердичеві: війна застала Петра на посаді пресувальника виробів із пластмаси на підприємстві з виробництва люків.
29 травня 2023 року Петра Шевчука мобілізували. Завдяки особистим якостям очолив відділення взводу протитанкових ракетних комплексів роти вогневої підтримки. Разом із побратимами з 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади доблесно боровся з агресорами. Останній свій бій солдат Шевчук прийняв у Покровському районі Донецької області 16 грудня.
Лише кілька днів не дожив до такої очікуваної ротації. Він сподівався, що йому дадуть короткочасно відпустку,
і він зможе побачити друзів та близьких. Своїм тіткам по телефону він ніколи не жалівся, найчастішою фразою була: «В мене все добре».
Хоча там було зовсім не так. Спочатку вони ходили на позиції по троє, потім по двоє, а якось він навіть пропустив своє чергування, бо не могли знайти пари. Такими «новинами» він ділився з чоловіками.
На жаль, не зовсім добре складалось в нього сімейне життя, хоча він дуже любив свого сина і старався давати йому все, що міг. Родичі бідкались, що Петро ріс сиротою, а тепер така ж доля чекає на його сина.
Не зважаючи на невелику кількість присутніх на прощальній молитві, проповідь військового капелана Івана Цихуляка була неперевершено натхненною. А свої скорботні слова додав до неї міський голова Бердичева Сергій Орлюк.
Знову траурна колона їхала міськими вулицями, і автівки зупинялись, пропускаючи її. Знову на військовому секторі міського кладовища лунали військовий салют та Гімн України.
А один з родичів дружини, який лише тиждень тому хоронив у Києві свого загиблого на війні зятя, відзначив, що в Бердичеві військовий сектор зараз виглядає набагато краще, ніж на столичному кладовищі.
