Житомир

У Бердичеві відбулась творча зустріч з Михайлом Пасічником

21 березня, у Всесвітній день поезії, у стінах музею історії міста Бердичева відбулася довгоочікувана творча зустріч із поетом, митцем – Михайлом Пасічником.

Традиційно на початку заходу присутні хвилиною мовчання та молитвою вшанували пам’ять загиблих Захисників і Захисниць та тих, кого близькі досі чекають у рідних домівках

Зустріч, яку планували близько трьох років, нарешті зібрала поціновувачів поезії у день весняного рівнодення, що є доволі символічним.

Пан Михайло, розпочинаючи розмову, поділився спогадами про свого батька. Він згадував, як той займався плетінням кошиків із верби, як працював руками, вкладаючи в кожен виріб частинку себе.

Поруч із поетом на столі стояв кошик, сплетений його батьком понад пів століття тому. Пан Михайло вирішив передати його музею:

“Хочу подарувати цей кошик музею. Найбільше люблю бібліотеки й музеї, бо вони – хранителі нашого духовного, нашого історичного, нашого високого й світлого.”

Поет розповідав, що саме батько привчив його до книг. Пам’ятає, як той їздив до міста продавати кошики, а разом із харчами завжди привозив сину нову книжку.

“На печі була моя бібліотека. Я беріг ті книжечки, перечитував їх раз за разом. А коли батько не привозив нової книжечки – я сердився.”

Під час зустрічі Михайло Пасічник читав свої вірші – про війну, про силу духу, про пам’ять, яку не стерти часом, про свого наставника – батька.

Особливий момент зустрічі – майстер-клас із написання поезії. Пан Михайло розповів про власний творчий процес, поділився думками про натхнення та зауважив:

“У досвідченого поета вірш пишеться сам.”

Присутні мали нагоду поспілкуватися з письменником, поставити питання. Одним з них було: чи досяг пан Михайло рівня свого батька в плетінні кошиків?

Поет усміхнувся і просто сказав: “Ні.”

Цього дня кожен з присутніх занурився в поезію, в її красу та глибоке значення. Атмосфера простого щирого спілкування з письменником поєдналась з мистецьким світом. Такі заходи – справжній скарб для бердичів’ян, адже це надзвичайна можливість відчути, як слово може зберігати та передавати пам’ять, історію для майбутніх поколінь.

Верба

Читайте еще