Літо – це сонце, фонтани, відпочинок, подорожі, пляж і, звичайно, ролики та скейт. Як співає одна кавер-група, коли «їдеш уперед, і швидкість кличе», коли є лише ти й «дошка, чотири колеса і зустрічний вітер», горять очі – це скейтбординг, який для його шанувальників є не лише засобом пересування, а й стилем життя. Щороку 21-го червня вони святкують Міжнародний день скейтбордингу. У Бердичеві є група молодих людей, котрі у вільний від роботи час залюбки катаються на дошці. Одного разу у них прокинувся інтерес до скейтбордингу, який не зник і досі.
Зустрічаючи юнаків, які на сходах і парапетах відточують стрибки та всілякі трюки і, падаючи, знову наполегливо продовжують тренування, мимоволі починаєш заздрити їх безстрашності і майстерності. Дивують трюки, які вони виконують: від простого Ollie до інших – Nollie, Hardflip, Kickflip, 360 Flip тощо. Цьому захопленню молоді вже понад півстоліття. І вміння витворяти зі скейтом щось немислиме завжди дивує. Історія дошки на коліщатках почалася набагато раніше: ще у 30-х роках минулого століття каліфорнійські серфери прилаштовували до дерев’яних ящиків примітивні колеса.
На цих візках вони скочувалися до океану, щоб продовжувати тренування навіть тоді, коли не було потрібних хвиль. Але справжня ера скейтбордингу почалася в 1964-му році. Були проведені перші змагання, з’явилася перша компанія з виробництва дощок, випустили перший спеціалізований журнал. Сучасний скейтбординг ділиться на декілька видів: верт (катання в рампі), стріт (вуличне катання), катання в міні-рампі і Pool Skating (катання в басейні). У кожного – певна техніка і відповідні трюки. Свого часу бердичівлянин Артем Мамчур віддав перевагу вуличному стилю.
Краще іноді падати, ніж ніколи не літати (Оскар Уайльд)
У шкільному дитинстві Артем, надивившись американських фільмів, захопився іграми на приставці в жанрі Скейтборди. Він черпав натхнення, дивлячись на таких скейтерів, як Джим Греко, і в 2005-му році, будучи студентом Житомирського автомобільно-дорожнього коледжу, обрав для себе street style. Разом з іншими хлопцями катався, використовуючи для виконання трюків елементи вуличної архітектури. Згадує той час з особливою ностальгією: «Хотілося бути схожим на своїх кумирів,
спробувати себе як скейтер і брати участь у змаганнях. Падав, ламав пальці на руці і ногах. Для мене це було і захопленням, і активним відпочинком, і відчуттям волі, і частиною життя. Без сумніву, це кращий екстремальний вид спорту в усі часи. Хоча були ті, хто катався заради пафосу, бажаючи замалюватися перед дівчатами: такі красиві понти! Вони швидко відійшли. Тоді чимало хто дивився на нас із подивом, як на дурників, яким немає що робити, називаючи катання на дошці даремним заняттям. Гнали з площі біля «Прогресу», кажучи, що псуємо міські конструкції. Якби був спеціальний майданчик для екстремальних видів спорту: зі зручним місцерозташуванням і хорошим покриттям, то й не було б ніяких збитків».
У 2014-му Артем поїхав працювати в Німеччину. Там, згадує бердичівлянин, проходили змагання зі скейтбордингу, йому поталанило: знайомий подарував квиток. І тоді він побачив такий рівень, що зрозумів: його вміння незначні в порівнянні з тим, що показали скейтери. Зарубіжні спортсмени дізналися, що Артем з України, і підтримали: базові трюки хлопець робив непогано.
Згодом, катаючись на скейті, він став наслідувати ролерів. І влітку 2016-го захотів спробувати себе в aggressive inline skating. «Придбати агресиви непоганої якості – дороге задоволення, тому купив ті, що були у використанні. І за три місяці освоїв, досягнувши непоганого рівня. – розповідає Артем. – Для роликів використовуються будь-які будови і архітектурні деталі: сходи, парапети. Почав робити відео, фото, знімати короткометражки. Знайомі схвалили: «Це реально круто!» Зразком для наслідування в техніці став 32-річний американець – легендарний Крис Фармер. Але, на жаль, зазначає бердичівлянин, сприятливих місць для катання в місті немає: «Асфальт – з ямами та вибоїнами. Потрібне рівне покриття з перепонами». У 2008-му на майданчику поруч із міським Палацом культури вони власноруч зробили рейл – трубу для ковзання, встановили спортивні снаряди. Нині там можна побачити тільки залишки, все інше розібрали… Катання на скейті і роликах, говорить Артем, розвиває морально-вольові якості, покращує відчуття балансу і зміцнює м’язи, підвищує увагу та концентрацію:
«Якщо вже взявся – треба домагатися, повірити в себе – і все вийде! І постійно розвиватися, не боятися пробувати різні трюки й самовдосконалюватися!» Але скейтбординг та роллінг відносять до розряду екстремальних і травмонебезпечних, нагадує молодий чоловік, не варто забувати, що падають усі без винятку, і досить часто. Не можна нехтувати захистом, початківцям краще убезпечити себе наколінниками або шоломом.
Біля Палацу культури шанувальники вуличного катання збираються ближче до вечора. Тамтешні сходинки користуються у них популярністю. Хоча слід сказати, що це не – вихід: все ж таки культурний об’єкт, та й не всім оточуючим подобається їх заняття.
До речі, крім звичних скейтбордів з’явилася величезна кількість видів дощок на коліщатках: лонгборд (від 1 метра), роллерсерф (різновид із двома колесами замість чотирьох), стрітборд, який дуже відрізняється від звичного скейта (дошка складається з трьох рухомих поверхонь, які ногами повертає скейтбордист, в народі її прозвали снейкборд – «зміїною», ще одна відмінність – ноги скейтбордиста закріплені), фрібординг (шість коліс крутяться навколо своєї осі,
що дозволяє скейтбордисту робити різкі повороти, ноги закріплюються, але лише наполовину), флоуборд (у нього 14 коліс, які розташовані по дузі під різними кутами до асфальту). Є і скейт-позашляховик з електромотором, пультом управління і великими колесами, для їзди на ньому навіть асфальт не потрібен. Слід визнати, що придбати новий скейтборд не кожний може собі дозволити: спочатку треба витратитися на колеса, підвіски і підшипники.
На жаль, говорять Артем та його друзі, в місті немає перспективи для розвитку скейтбордингу, тим більше – для проведення відповідних змагань. У першу чергу – через відсутність спеціально обладнаного майданчика. Мабуть, саме тому по-справжньому захоплених не так уже й багато – з десяток молодих людей, інші частенько просто хизуються. А знайти місце для катання не складає труднощів, вважають хлопці, в цьому особливість і зручність скейтбордингу. Вони сподіваються на підтримку зацікавлених і небайдужих осіб.
Скейтборд – засіб пересування чи стиль життя?
Популярність скейтбордингу зростає хвилеподібно, інтерес до нього то злітає, то згасає.
Та попри свій поважний вік вуличне катання залишається вічно молодим. Артему – 27 років, це час, коли люди починають переосмислювати минулий досвід і виробляти нові життєві пріоритети. Чи змінилося його ставлення до скейтбордингу?
– Він багато в чому вплинув на мене. Скейтбординг та роллінг – це самовираження і загартування. «Дошкова культура» популярна у молоді. І серед більш дорослого покоління є любителі займатися скейтом та робити вражаючі трюки. Успішно катаються американські райдери Chris Farmer та Alex Broskow, яким за 30. Але в нашому місті скейт переживає не кращі часи.
– Скейтбординг мають включити в програму Олімпійських ігор в Токіо в 2020-му році. Учасниками стануть 40 чоловіків і 40 жінок, а змагання розділять на дві дисципліни: парк і стріт. Деякі скейтери виступили проти такого рішення. Ваше сприйняття цієї новини.
– Це нормально. Але скейтбординг досить травмонебезпечний, тому обмежився б вертом. Буде великим плюсом, якщо ця подія спричинить подальший розвиток скейтбордингу. Сподіваюсь, і у нас у Бердичеві з’явиться парк для занять екстремальними видами спорту.
Хотілось би мати міський журнал, присвячений питанням неформального молодіжного руху.
Дев’ятнадцятирічний Сергій Янчук два роки катається на скейті і охоче прислухається до порад свого старшого друга: «Артем – доброзичлива й весела людина. З ним цікаво». Сергій Романов через нестачу часу давно не займався скейтбордингом, але залюбки спостерігає за тими, хто тренується, і вітає теперішнє захоплення Артема роллінгом: «Ми з ним дружимо з дитинства. Не кривлячи душею, скажу: незвичайна людина, таких зустрічав мало. Взагалі у нього нестандартне мислення, свій погляд на оточуючий світ, із ним хочеться спілкуватися. Ми думаємо в одному напрямку та легко домовляємося між собою».
Крім скейтбордингу і катання на роликах у вільний від роботи час Артем із задоволенням грає на електрогітарі. У цій царині його наставником став В’ячеслав Оденець – керівник творчої лабораторії «Живий звук», який знайомий із хлопцем із часів його перших кроків у скейтбордингу: «Старається, є певні успіхи. Взагалі наполегливий і цілеспрямований. І дуже комунікабельний».
Комусь по душі рибалка, комусь – футбол, хтось у захваті від машин, а є такі, котрі просто люблять кататися на дошках. У цьому-то і принадність скейтбордингу, що він об’єднує дуже різних людей. Це унікальне явище в плані спілкування: з’явившись на спотах, можна відразу знайти однодумців. Можливо, на дошках сучасних хлопців ще будуть кататися їхні діти. А як Ви ставитеся до скейтбордингу та роллінгу? Чи не хотіли б спробувати?
