Традиційно, кожного року 14 грудня до пам’ятника по вулиці Вінницькій у Бердичеві приходять люди, котрі не зі слів знають, що таке аварія на Чорнобильській атомній електростанції. Їм не розповідали про це рідні, близькі люди, знайомі чи друзі, вони самі стали учасниками боротьби з так званим «мирним атомом».
Тоді, у 1986 році, їх, молодих хлопців і трішки старших чоловіків, відправили спочатку гасити пожежу на 4 енергоблоці, надавати допомогу людям і робити все можливе, аби ліквідувати цю катастрофу техногенного характеру. Вони ризикували своїм здоров’ям і життям, але героїчно виконували свій обов’язок. І були там не лише пожежники, рятувальники, правоохоронці і медики, а були і звичайні працівники заводів та підприємств. Багато хто під час тих подій одержав велику дозу опромінення, що не лише викликало хвороби, а й забрало життя багатьох ліквідаторів.
А згодом ті ж таки ліквідатори брали участь у спорудженні захисного саркофагу над зруйнованим четвертим енергоблоком. Ця перша серйозна і важлива перемога над атомом завершилася 14 грудня 1986 року, а вже 2006 року Указом Президента України цю дату було визнано «Днем вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС».
Бердичівляни-ліквідатори, яких залишилося, на жаль, не так багато кожного року вшановують пам’ять своїх друзів і колег, з якими пліч-о-пліч пройшли через усі кола ядерного пекла. Вони приносять квіти, з сумом і печаллю згадують цю злощасну Чорнобильську трагедію, знову і знову наголошують на тому, що з плином часу про них та про їхній подвиг забувають.
Квіти до пам’ятника загиблим під час ліквідації аварії на ЧАЕС, а також до пам’ятної стели «Вони врятували світ» також покладають учні загальноосвітніх шкіл міста, студенти коледжів і усі ті бердичівляни, котрі пам’ятають про цю трагічну подію і котрі вдячні героям-ліквідаторам за порятунок людей ціною свого здоров’я і свого життя.
