Наймасштабнішими будівництвами за бюджетні кошти цього року в Бердичеві стали термосанація школи №1 (30 млн гривень) та реконструкція будівлі центру позашкільної освіти та прилеглого парку, яку проектанти оцінили в 27 мільйонів гривень.
Не те, щоб ці будівництва були найнагальнішою потребою міста, просто так склались зірки. Нинішній народний депутат Богдан Кицак, який навчався в першій школі, вирішив зробити своїй «альма матер» подарунок, і домігся виділення коштів на утеплення школи з державного бюджету. Так само з державного бюджету було виділено кошти на реконструкцію ЦПО, але тут, подейкують, добряче допоміг його випускник, на той час діючий, а нині вже колишній голова Верховної Ради Дмитро Разумков.
Оскільки виділення державних коштів – це справа досить марудна і бюрократична, тож на всіх етапах потрібно швидко робити тисячі документів, щоб гроші таки дійшли туди, куди потрібно. Тому й спішили ініціатори цих грандіозних реконструкцій, а зараз «вилазять» огріхи такого поспіху.
На містобудівній раді проект ремонту ЦПО і «оновлення» парку біля нього не розглядали, хоча встановлення якогось кіоску на Корніловці, там ретельно обговорюється, з розпорядниками комунікацій, які там прокладені нічого не узгоджували, і ще чимало чого не зробили, бо дуже ж спішили, щоб гроші бува не передумали давати.
13 лютого 2020 року фактично без конкуренції уклали договір на виготовлення проекту реконструкції з Житомирською філією ДП «НДІпроектреонструкція» за 943 тисячі гривень. За таку суму вже можна було вивчити все, що потрібно ремонтувати, але...
1 грудня 2021 року, тобто тиждень тому, управління освіти уклало новий договір з тими ж проектантами на коригування документації на суму 417 тисяч гривень!!!
Щоб дізнатись, а що ж такого нового мають напроектувати за півмільйона, довелось звернутись до будівельників, які працюють на реконструкції практично без вихідних. І виявилось, що коригування документації стало потрібним тоді, як в процесі ремонту стало видно необхідність дуже багатьох змін та додаткових робіт.
Так, в центральному залі спочатку хотіли зберегти унікальну ліпнину по периметру стелі, а коли торкнулись, а дошки під нею вже згнили, тож прийшлось її повністю збивати, а щоб зробити нову потрібно чимало коштів. Коли розібрали віконні отвори та поставили туди нові склопакети, виявилось, що арочні перемички теж висипаються, і їх потрібно додатково укріплювати а відкоси додатково домуровувати та обшивати гіпсокартоном.
В кімнаті, де раніше був кабінет директора підлога виявилась на іншому рівні з коридором, тож потрібно додатково армувати і заливати її, укріпляти додаткові перемички над величезними дверями в холі, та ще виконувати чимало додаткових робіт, які б зумовили довгу і якісну експлуатацію будівлі після зробленого ремонту.
Одним словом, вийшло, як і під час будь-якого ремонту – тільки зачепиш одне, вилізає інше, і так до нескінченності. Але в бюджетній сфері немає такої цифри «нескінченність», і тому потрібно запроектувати не лише додаткові роботи, але й визначитись скільки додаткових коштів вони потребують.
І якщо прослідкувати залежність між вартістю проектних робіт (а про це ми вже писали чи не десяток матеріалів останнім часом) та вартістю будівництв, то за 400 тисяч проектанти легко «знайдуть» додаткових робіт на мільйонів десять – п’ятнадцять.
А от після цього питання технічне вже стане питанням політичним, яке полягатиме в тому, чи виділить держава додаткові гроші, коли лобіст їх першої частини вже не сидить в головному кріслі парламенту???
Було б дуже добре, щоб заголовок цієї статті несправдився, реконструкція парку була завершена, як і ремонт внутрішніх приміщень старовинної будівлі, але, на жаль, є багато прикладів і не такого щасливого закінчення масштабних і швидких спочатку будівництв...
