Знавець вінтажних автомобілів здійснив незвичайну подорож, щоб возз'єднати свій 90-річний «Остін» з усіма його попередніми власниками, живими й мертвими.
53-річний Карл Слейтер придбав чорний седан Austin 10/4 1933 року випуску в лютому минулого року і зацікавився історією цього старовинного двигуна, який з’явився у фільмі 2016 року «Татусева армія» з Кетрін Зета-Джонс і Біллом Найі в головних ролях.
«Він був на знімальному майданчику досить часто», — сказав пан Слейтер. «Автомобіль використовувався в багатьох сценах, і ви можете побачити його, коли переглядаєте фільм».
Використовуючи технічний паспорт автомобіля, пан Слейтер розшукав попередніх власників машини через Facebook і почав організовувати подорож, щоб відвідати їх усіх.
Після року планування він залишив свій дім у Редкліффі, Великий Манчестер, на північному заході Англії, щоб відвідати місце в Освестрі, Шропшир, Західний Мідлендс, де Елізабет Морріс купила автомобіль у 1933 році.
Перебуваючи там, пан Слейтер і його дружина, 47-річна Сіта, зустрілися з Брайаном Денні, який займався відновленням машини у гаражі Е.
Д. Гіттінса в 1953 році. Потім пан Слейтер відвідав котедж Pen-y-cae, який знаходиться поруч з гаражем, де Елізабет жила до своєї смерті у віці 69 років у 1943 році.
«Мені вдалося дізнатися так багато інформації», — сказав пан Слейтер. «Це просто закрутилося, люди розповідали мені про те, де вони жили раніше, де поховані, ким працювали, і т. д.».
«Це божевілля, тому я просто вирішив поїхати та познайомитися з усіма». Ми зустрілися з теперішніми мешканцями котеджу Пен-і-Кей, Джилл і Роджером Ньюманами, і вони нас дуже привітно прийняли».
Потім батько п’ятьох дітей вирушив на сусідню ферму Тай-Дроу, звідки брати Фредерік Райт і Джон Райт щосереди їздили на місцевий ринок продавати яйця.
Пан Слейтер навіть проїхав тим самим маршрутом, яким брати поверталися додому з ринку. Але, за його словами, він майже не заїжджав на пагорб, і в якийсь момент йому здалося, що в машині виникло «дежавю».
«Через пару годин ми поїхали на ферму Тай-Дроу, що за 45 хвилин їзди в горах», — каже він. «Нам було цікаво, чи не відчувала машина своє повернення, коли ми піднімалися і спускалися».
«Минуло щонайменше 80 років відтоді, як авто востаннє їздило цією дорогою. Ми долали пагорби повільно і впевнено, і лише один раз ввімкнули першу передачу. Я подумав, що якби у машини були думки, вона б сказала: “О, ні, тільки не знову“».
Потім пан Слейтер відвідав Руперта Бевана, який став власником автомобіля в 1968 році після успішного проходження екзамену.
Пан Беван розповів, що він їхав до Лондона, і його машина зламалася на трасі А5, і це був останній раз, коли він бачив машину відколи залишив її на узбіччі дороги. Тепер він зміг возз'єднатися з автомобілем і розповів пану Слейтеру різні історії про «механічні неприємності», в які потрапляв автомобіль.
Пан Слейтер сказав: «Руперт возз'єднався зі своєю старою машиною. Він розповів нам про те, як він зіткнувся з вантажівкою для перевезення худоби, коли виконував доручення своєї матері, з якою ми потім зустрілися».
«Я ніколи не забуду вираз здивування та радості на її обличчі, коли вона знову побачила стару машину».
За матеріалами The Epoch Times USA
