Першими кандидатами на “платний рай” стали Дніпропетровська, Київська, Львівська, Одеська та Полтавська області. Саме ці регіони, як виявляється, мають “щастя” стати пілотними у впровадженні платної інфраструктури. І не думайте, що йдеться про дрібні платіжки – тут усе серйозно. Хочеш проїхатися швидко та без ям? Будь ласка, плати! Не хочеш? Сиди вдома або вибирай альтернативу – ту саму дорогу, але з класичним українським асфальтом: ями, колії і трохи хаосу додаються безкоштовно.
Ключовий аргумент ініціаторів реформи – вимога ЄС. Так, Заступник міністра розвитку громад і територій Сергій Деркач впевнено заявив: це європейська практика, і Україна має її впровадити. Відтак, почали аналізувати трафік на шести ключових маршрутах, щоб зрозуміти, як краще облаштувати платну систему. Власне, сам аналіз руху – це вже перший крок до того, щоб вас привчити до нової реальності.
Але в чому тут справжній інтерес? Європейська практика чи банальне викачування грошей із населення? Чи дійсно платні дороги стануть якісними й відповідатимуть світовим стандартам, чи це буде просто новий спосіб збагачення для тих, хто ці дороги будує? Наразі відповідь невідома, але рухаємося ми в цьому напрямку з нездоровим ентузіазмом.
І тут головне питання: чи хочемо ми платити за дороги, які, можливо, виявляться такими ж “якісними”, як і те, що нині називається українською інфраструктурою? Час покаже, але вже зараз стає зрозуміло: нова дорожня реформа – це не про зручність. Це про плату за кожен кілометр вашої свободи пересування.
