В окупованому Мелітополі знову стався випадоквилучення особистого автомобіля в місцевого жителя, який, за версією так званої влади, повторно попався за кермом у стані алкогольного сп'яніння.
Однак за цими «судовими» рішеннями, як стверджують правозахисники та місцеві джерела, може ховатися не що інше, як мобілізація транспортних засобів для потреб російської армії на тлі війни в Україні.
За інформацією, поширеною окупаційною пресслужбою прокуратури, 44-річного жителя Якимівки визнали винним за ч. 1 ст. 264.1 КК РФ (керування транспортним засобом у стані сп'яніння особою, підданою адміністративному покаранню). Згідно з матеріалами справи, чоловіка раніше вже притягували до адміністративної відповідальності за відмову від проходження медобстеження, за що оштрафували на 30 тисяч рублів і позбавили водійських прав на 1 рік і 6 місяців. Незважаючи на це, 28 вересня 2024 року він знову сів за кермо автомобіля Audi A6 у стані алкогольного сп'яніння.
Після затримання співробітники окупаційної ДІБДР передали справу до суду. Вирок виявився суворим: штраф у розмірі 200 тисяч рублів,
позбавлення права керування транспортними засобами на два роки і конфіскація автомобіля Audi A6 вартістю близько 2 млн рублів у дохід держави.
Подібна практика вже не нова. У березні 2024 року в окупованому Генічеську стався аналогічний випадок:у 48-річного жителя Мелітополя за повторне керування автомобілем у нетверезому вигляді конфіскували BMW. Суд засудив чоловіка до 180 годин обов'язкових робіт, позбавлення прав на два роки і вилучення автомобіля.
Формально причиною подібних конфіскацій називають порушення правил дорожнього руху, проте реальна мотивація може бути іншою. За даними Генеральної прокуратури РФ, кількість вироків із конфіскацією майна 2024 року зросла майже втричі, особливо щодо автомобілів. Понад 600 машин уже було направлено в розпорядження Міноборони Росії, зокрема для потреб армії на фронті.
Багато конфіскованих автомобілів, як стверджують місцеві жителі, використовуються не тільки для пересування мобілізованих, а й для забезпечення тилової логістики та перевезення вантажів. Рішення про конфіскацію часто ухвалюють за багато місяців після затримання, що дає змогу припустити наявність системної практики: захоплення транспорту не стільки заради покарання, скільки заради поповнення дефіциту техніки, спричиненого міжнародними санкціями і великими втратами на фронті.
