Лоран Тапі, 50-річний французький серійний підприємець, реалізує власний проєкт, спрямований на повернення колишньої слави історичному французькому автовиробнику класу люкс Delage Automobiles, засновник якого помер у злиднях після Другої світової війни.
Тапі, якого підтримують деякі з найбагатших французьких бізнесменів, нещодавно поставив клієнту перший із серії 30 гіперкарів D12, кожен з яких коштує не менше 2 млн євро. Оскільки конкуренція в цьому дорогому, вузькоспеціалізованому сегменті автопрому загострюється, Тапі також працює над залученням капіталу і розробкою другої моделі, яка зможе скласти конкуренцію таким лідерам ринку, як Bugatti і Koenigsegg.
Тапі робить ставку на зростаючий попит надбагатих людей на автомобілі з характеристиками гоночного класу і на ексклюзивність, яку дарує придбання одного з декількох десятків екземплярів, що надійшли в продаж. D12, що надійшов у продаж минулого року, позиціонується як найближчий до боліда «Формули-1» з коли-небудь створених, «легально допущений до експлуатації на дорогах загального користування». Він розганяється з нуля до 100 км/год приблизно за 2,
5 секунди.
«Для деяких надбагатих людей володіння Ferrari, Lamborghini або Porsche — це недостатньо ексклюзивно, — каже Тапі, — Вони хочуть суперкари, які не можна купити менш ніж за 2 млн».
До списку інвесторів компанії входять батько і син, французькі мільярдери Франсуа і Франсуа-Анрі Піно, а також технологічний магнат Ксав'є Ніль. Ще один — 72-річний Жорж Коен, який понад два десятиліття тому продав свою софтверну компанію Capgemini SE, а згодом інвестував у гірничодобувну промисловість.
До списку акціонерів також входять Хассанейн Хіріджі, генеральний директор вузькоспеціалізованої африканської компанії Axian Group, колекціонер автомобілів і колишній керівник Microsof France Крістіан Бойєр та Фредерік Леру, керуючий фондом Carmignac. Delage Automobiles також вказала в якості фінансових спонсорів два дубайські інвестиційні фонди.
Тапі каже, що планує зберегти свій поточний контрольний пакет акцій після залучення капіталу в розмірі 3 млн євро. Він відкрив операцію для невеликих інвесторів з метою відродження впізнаваності бренду, а ще один більший раунд фінансування планується з Natixis Partners.
Оцінка Delage зросла більш ніж у шість разів за останні чотири роки, але залишається значно нижчою за цільовий показник у 1 млрд євро.
Рішення розробити гіперкар було прийнято під час перерви Тапі в кар'єрі в 2018 році, після того як він створив і продав кілька бізнесів у таких сферах, як ставки на спорт і кредитування. Він придбав ім'я Delage в 2019 році у некомерційного фан-клубу для колекціонерів і представив концепт-кар в Лос-Анджелесі пізніше того ж року.
Підприємець дуже схожий на свого батька, який помер чотири роки тому, але його ім'я досі залишається загальним у Франції. Бернар Тапі був президентом футбольного клубу, володарем Кубка європейських чемпіонів, політиком і актором, який боровся з французькими ультраправими. У юності він займався акторською кар'єрою і гонками, а потім почав скуповувати акції компаній, включаючи Adidas і футбольний клуб «Олімпік де Марсель». Він був депутатом парламенту і міністром, але був змушений залишити політичну кар'єру через проблеми з законом і відбував тюремний строк.
Бренд Delage був створений Луї Деланжем у 1905 році,
менш ніж за десять років після того, як Луї Рено вперше проїхав на своєму авто по Парижу і промисловий клан Пежо почав розробляти свої перші автомобілі. Автомобілі Delage перемагали в гонках Індіанаполіса, Ле-Мана і Гран-прі, а також на конкурсі Concours d'Elegance. Серед перших власників цих автомобілів були знаменитості того часу.
Велика депресія змусила Деланжа закрити компанію і продати її конкуренту Delahaye. Він помер у 1947 році, а назва Delage була закрита у 1954 році. Виробництво було законсервовано, поки через десятиліття його не взяв на себе Тапі.
Лорен Тапі сказав, що серед нових інвесторів Delage, які приєдналися в ході поточного третього раунду фінансування, є один покупець D12, який знаходиться в США. Він відмовився розкривати подробиці про особистість нових акціонерів або кількість проданих на даний момент автомобілів. Але у D12 є дистриб'ютори у Франції, США та Катарі, і нещодавно її просували зірка баскетболу Тоні Паркер, який купив версію спідстера перлинно-білого кольору, і колишній чемпіон професійних гоночних автомобілів Жак Вільнёв, який консультує з питань дизайну.
«Ринок гіперкарів підживлюється зростаючою кількістю надбагатих людей, – сказав Тапі. – З кожним роком ця група зростає, і вони хочуть купувати автомобілі, які відображають їхній статус».
Колекціонування розкішних автомобілів є однією з так званих пристрасних інвестицій надбагатих людей, поряд з покупкою творів мистецтва, виноградників або спортивних команд. У міру того як їхні лави по всьому світу розширюються, все більше людей звертаються до нішевих компаній у пошуках більшої ексклюзивності.
Продажі гіперкарів за межами Близького Сходу досягли 321 одиниці минулого року, що є рекордом за п'ять років. Ці показники залишаються вище 100 одиниць протягом останнього десятиліття і включають моделі, випущені приблизно 10 різними виробниками, від Aston Martin і Bugatti до Ferrari і McLaren.
Це надзвичайно ексклюзивний сегмент, відносно несприйнятливий до світових економічних тенденцій. Далеко не всі автовиробники можуть дозволити собі продавати такі автомобілі. Вони вимагають значних НДДКР і високих виробничих витрат, а окупність інвестицій відносно невідома.
Хоча D12 виглядає як гоночний автомобіль, його компонування більше нагадує двомісний винищувач: водій сидить спереду, а пасажир — ззаду. Сидіння і рульове колесо адаптовані під тіло власника, а автомобіль можна перетворити з купе на спідстер (двомісний спортивний автомобіль з відкритим верхом, без бічних стекол) або навіть на «опцію Формули-1».
Delage планує представити наступного року другу, більш потужну модель обмеженої серії під назвою Delage Torpille 100A, виготовлену з карбону та льону, з гібридним двигуном потужністю 1500 к.с., здатну розганятися до 500 км/год.
«Моя мета – стати другим після Bugatti на ринку гіперкарів», – заявив Тапі, давши зрозуміти, що на досягнення цієї мети у нього може піти понад 10 років.
