У новій методиці Euro NCAP, за якою організація оцінює безпеку автомобілів, ключовим став акцент на реальних умовах експлуатації. Тепер одних лише краш-тестів і перевірок у лабораторіях вже недостатньо. Хоча стендові випробування залишаються важливою частиною процесу (зокрема, один із головних центрів – IDIADA в Каталонії, де у 2025 році провели до 40% тестів), до них додалися дорожні випробування у звичайному середовищі.
Методика, як і раніше, передбачає чотири основні напрямки оцінки, причому для отримання п’яти зірок потрібно набрати щонайменше 80 балів зі 100 у кожному з них. Тобто компенсувати слабкий результат в одній категорії сильним в іншій вже не вийде.
Безпечність водіння та робота асистентів у стандартних умовах.
Відсутність відволікання водія через дизайн (зокрема надмірну залежність від екранів).
Ефективність систем запобігання ДТП (ADAS).
Пасивна безпека, зменшення наслідків аварій і дії після зіткнення.
Окрему увагу приділяють перевірці ADAS у реальних поїздках. Автомобілі тестують у місті, на заміських дорогах і автомагістралях. Для цього використовують як надані виробниками машини,
так і орендовані екземпляри. Усі авто оснащують великою кількістю вимірювальної техніки: датчики й камери встановлюють як у салоні, так і зовні, включно з дахом. Під час підготовки можуть навіть відключати подушку безпеки пасажира або герметизувати двері. Для збору та аналізу даних застосовують рішення на кшталт систем IVEX.
Чому саме дорожні тести вирішують усеГоловна особливість нової системи – випробування проводяться не в одній країні. Euro NCAP організовує дорожній етап одразу у трьох різних державах, причому вони можуть не збігатися з місцем проведення краш-тестів. Наприклад, навіть якщо випробування на удар проходили в Іспанії, дорожні тести можуть відбуватися в інших країнах. Загальна довжина маршрутів сягає приблизно 2000 км.
Для автовиробників це означає, що “підлаштувати” системи під конкретні умови не вийде. Асистенти мають стабільно працювати в будь-якому середовищі – як у Європі, так і в Австралазії, де застосовуються ті самі стандарти.
Саме тут і виникають основні труднощі. Різні країни – це різні дорожні знаки, розмітка та інфраструктура, які системи повинні коректно розпізнавати. Інакше можливі помилки: неправильна робота утримання в смузі або некоректне визначення обмежень швидкості.
Як показує практика, збої трапляються доволі часто. Наприклад, система може помилково визначити водія як неуважного або втомленого. Окрема проблема – змінні обмеження швидкості, які залежать від часу доби чи погодних умов.
У підсумку навіть дрібні недоліки можуть суттєво вплинути на оцінку. Часті помилки асистентів здатні коштувати щонайменше двох балів, а проблеми з ергономікою та відволіканням – ще кількох. Саме такі нюанси часто визначають, чи отримає автомобіль максимальні п’ять зірок Euro NCAP, чи залишиться за крок від них.
