В це важко повірити, але Телеграм-канал AC garage News нещодавно повідомив про справжню "перлину" в одній українській колекції мотоциклів. Мова йже про японський військовий мотоцикл Rikuo Typ 97 1942 року який має пробіг лише 400+ км і перебуває в оригінальному стані. Саме цікаве, що під час Другої світової війни таких мотоциклів на території України не було, як і японських військ також. Але його і справді знайшли в українських гаражах.
Для початку давайте все ж з'ясуємо, що то за мотоцикл такий. Досвідчені наші підписники одразу помітили, що він має схожість з Harley-Davidson Road King зразка 1933 року. Так і є, це було ліцензійне виробництво фірми Sankyo Nainenki Co., яка виготовляла їх під назвою Rikuo. А після завершення ліцензії почала виготовляти мотоцикли для японської армії у виконанні Typ 97.
На відміну від Harley-Davidson, Rikuo вже мав задню передачу, привід на колесо коляски, більш потужній двигун 1300 см3 24 к.с.. При цьому він ще й мав кліренс 200 мм і вагу під 500 кг.
Нам вдалося знайти майстра, який збирав і реставрував цей мотоцикл. Це - Станіслав Денисенко.
І він розповів нам історію появи цього мотоциклу в Україні і його особливості.
Японська компанія Sankyo Seiyaku в 1932 купила ліцензію на виробництво мотоциклів Harley-Davidson VL1200 терміном на чотири роки. Американці, у свою чергу, фактично побудували завод у Японії та налагодили виробництво. Також надали повний технічний і документальний супровід. Для цього в Японію були вислані інженери Harley-Davidson і готові деталі для збирання мотоциклів зроблені в США.
Згодом Японці освоїли повний цикл виробництва, включаючи виробництво двигунів. У Японії ці мотоцикли продавали під маркою Rikuo, що в перекладі з японської означає Король Дорог. Мотоцикли мали великий попит, але справа підходила до 1936 року, і термін дії ліцензії спливав. У зв'язку з цим компанія Harley-Davidson запропонувала купити ліцензію на свій більш досконалий мотоцикл серії EL «Knucklehead» з верхньоклапанним двигуном, але японці відмовилися…
Одна з причин, тому що до цього часу в Японії вже думали над виробництвом власного військового мотоцикла, який був актуальнішим за цивільні мотоцикли,
якщо врахувати. Так, в 1937 році почалася розробка мотоцикла Rikuo type 97. Цифри "97" у назві не випадкові. Вся справа в тому, що наш 1937 відповідає 2597 за традиційним японським календарем. Тому для позначення військової техніки брали лише дві останні цифри.
Виробництвом Typ 97 займалися декілька місцевих компаній до кінця Другої світової війни. Серед них була і компанія Orient, зараз багатьом вона відома як Mazda.
Мотоцикл Rikuo type97 був повністю перероблений, практично збудований заново. Тому взаємозамінності по деталях з моделлю VL1200 майже не було... Збільшено робочий об'єм двигуна до 1300 куб.см. Збільшено потужність і крутний момент. До речі, вони прибрали один розподільчий вал із ГРМ. В Rikuo type 97 використана більш стара система мастила «на прогар». Масло подавалося єдиним насосом у двигун, змащувало його і накопичувалося всередині картера. Мотоцикліст через певний інтервал мав його злити, натиснувши спеціальний клапан. Цей насос передбачає регулювання подачі масла в залежності від навантаження на двигун, шляхом синхронного відкриття дроселя і спеціального клапана в насосі.
Маслобак був розміщений у третині лівого паливного бака. І для режимів коли мотоцикл пересувався з невеликою швидкістю, але з великими навантаженнями, був передбачений ручний маслонасос, ручка якого розміщувалася зверху бака. Насос також був необхідний для передпускового прокачування масла при холодному пуску.
У триступінчасту коробку перемикання передач було додано задній хід. Що було дуже доречним, якщо врахувати розміри мотоцикла і особливо його вага в 500 кг. Задній хід це те, чого немає на жодному мотоциклі Harley-Davidson (їх Сервікар не рахунок, тому що це не зовсім мотоцикл). Перемикання передач ручного типу на баку зліва. Зчеплення багатодискове сухого типу. Сам же привід ножного зчеплення, в традиціях Harley-Davidson.
Було перебудовано та посилено раму мотоцикла, але при цьому було залишено американську технологію її виготовлення, а саме ковані силові елементи з'єднувалися з трубами шляхом паяння латунню. Вилка попереду типу - спрингер. Причому нерухома частина передньої вилки кована! Було посилено колеса мотоцикла, розмірність яких становила 4.50х19.
До речі, покришки та камери всередині - японський Bridgestone оригінальний тих років.
Крутний момент на заднє колесо передавався ланцюгом, а от від заднього колеса, за допомогою карданного валу і еластичних муфт був здійснений привід колеса коляски, що відключається, правда без диференціала. Тому включати його можна було лише за потреби.
Загалом пропорції мотоцикла сприймаються незвично. З одного боку, це один із найбільших військових мотоциклів того часу (як за робочим об'ємом двигуна, так і за фактичним розміром), а з іншого все зроблено для людей з невеликим зростом і розміром ноги… Є інформація, що в Японії цей мотоцикл називали двоповерховим. Мені навіть цікаво було подивитися як вони заводили 1300 кубовий двигун з кік-стартера, т.к. мені моїх 90 кг ваги не вистачає для того, щоб продавити кік-стартер, доводиться підстрибувати.
Фара та сигнал це точна копія BOSCH. Також на мотоциклі замість Харлеєвського генератора встановлено пристрій, який називається Магдіно. По суті, це два пристрої в одному корпусі. Об'єднує у собі генератор освітлення і магнето задля забезпечення іскроутворення,
тобто. акумулятор для запуску двигуна не потрібний. Так от японське магдіно, точно відповідає німецькому магдино BOSCH яке встановлювалося на BMW r12. З тією лише різницею, що у останнього двигун опозитний, то японці адаптували його під свій V-twin. У японському варіанті ці пристрої виробляла компанія Mitsubishi.
Цей мотоцикл ніс службу в Маньчжурії, і 1945 був захоплений червоноармійцями. Пізніше, 1947 року військовий хірург виміняв його на дві каністри спирту. Мотоцикл розібрали для транспортування і завантажили в контейнер, а коли захотіли зібрати мотоцикл, зрозуміли, наскільки це складно... Немає технічної документації, дюймовий кріплення, безліч нестандартних деталей, які незрозуміло як повинні кріпитися. При складанні у мене було кілька випадків, коли я сумнівався в тому, що це взагалі деталі з мотоцикла. Роками, у розібраному вигляді він міняв господарів і іржавів. Але саме це і врятувало цей мотоцикл.
Мотоцикл у рідній фарбі є звичайно і іржа, але це від неправильного зберігання. У заводському виконанні мотоцикл фарбувався в армійський камуфляж зеленого чи коричневого кольору,
так само були варіації у відтінках. Схоже, що певного стандарту камуфляжу у них не було. Також на колясці було виявлено військовий тактичний знак — різнокольорова п'ятикутна зірка Маньчжоу-го.
Рідкісність полягає в тому, що таких мотоциклів у всьому світі всього 4 чи 5 одиниць, включаючи цей! Унікальність даного мотоцикла полягає в тому, що це єдиний мотоцикл в оригінальному (не реставрованому) стані з рідним пробігом всього 418 км! На таких деталях як гальмівні барабани, диски зчеплення, циліндри залишилися ще сліди заводської обробки.
Зараз Rikuo Typ 97 1942 року перебуває в приватній колекції і, безумовно, є найціннішим зразком мотоциклу на території України. А розповів нам про цей артефакт - авторитетний Телеграм-канал AC garage News, який часто повідомляє про знахідки на ретро ринку України.
