Продати автомобіль, придбаний у шлюбі, без письмової згоди другого з подружжя технічно можливо, адже під час переоформлення транспортного засобу в сервісному центрі МВС таку згоду не вимагають. Однак це не означає, що один із подружжя може на власний розсуд розпорядитися спільним автомобілем.
Якщо машину продали без відома та згоди чоловіка чи дружини, останні можуть захищати свої майнові права у суді — зокрема, вимагати визнання договору недійсним або стягнення половини вартості автомобіля. Причому розлучення саме по собі ситуацію не змінює: майно, придбане під час шлюбу, не перестає бути спільною сумісною власністю лише через його розірвання.
Чому сервісний центр МВС може переоформити автомобіль без згоди другого з подружжя
Більшість договорів купівлі-продажу автомобілів укладають безпосередньо у сервісних центрах Міністерства внутрішніх справ України та нотаріально не посвідчують.
Відповідно до Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів,
марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388, під час переоформлення автомобіля письмову згоду другого з подружжя у сервісних центрах не вимагають.
Проте можливість провести переоформлення без такої згоди не усуває правил щодо розпорядження спільною сумісною власністю подружжя. Якщо продавець не домовився з другим із подружжя про продаж автомобіля та відчужив його приховано, це може мати юридичні наслідки.
Автомобіль, придбаний у шлюбі, за загальним правилом є спільним майном
Відповідно до статей 60, 63 та 65 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них з поважної причини — через навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хворобу тощо — не мав самостійного заробітку чи доходу.
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження таким майном, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджатися спільним майном вони повинні за взаємною згодою.
Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення та/або державної реєстрації, а також договорів щодо цінного майна згода другого з подружжя має бути надана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення та/або державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.
Що передбачає Цивільний кодекс щодо продажу спільного майна
Питання розпорядження спільною власністю врегульоване також Цивільним кодексом України.
Згідно зі статтею 369 ЦК України розпорядження майном, яке перебуває у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Якщо один зі співвласників вчиняє правочин щодо розпорядження спільним майном, вважається, що він діє за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.
Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном,
який підлягає нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Співвласники також можуть уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.
Водночас правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений одним зі співвласників, може бути визнаний судом недійсним за позовом іншого співвласника, якщо особа, яка уклала правочин, не мала необхідних повноважень.
Чи можна через суд скасувати продаж автомобіля без згоди чоловіка або дружини
Стаття 65 СК України передбачає право дружини або чоловіка звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її чи його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, провадження № 14-325цс18, сформулювала висновок, відповідно до якого відсутність згоди іншого співвласника — другого з подружжя — на укладення правочину позбавляє співвласника, який його вчинив, необхідних повноважень на укладення договору щодо розпорядження спільним майном.
Укладення такого договору свідчить про порушення відповідних вимог та відповідно до частини четвертої статті 369 і статті 215 ЦК України надає іншому співвласнику право оскаржити договір з підстав його недійсності.
Цей підхід також відображений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 726/1606/17.
Другий із подружжя може вимагати половину вартості проданого автомобіля
Визнання договору недійсним — не єдиний можливий спосіб захисту.
Другий із подружжя, який вважає, що його майнове право порушене внаслідок продажу автомобіля, також може звернутися до суду з позовом про стягнення половини його вартості.
Відповідно до статті 70 СК України у разі поділу майна, яке є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Таким чином, залежно від обставин конкретної справи особа, яка не давала згоди на відчуження спільного автомобіля, може обирати належний спосіб судового захисту своїх майнових прав.
Чи потрібна згода колишнього чоловіка або дружини після розлучення
Сам факт розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно,
яке було набуте під час шлюбу.
Стаття 68 СК України передбачає, що розпорядження майном, яке є об’єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою відповідно до Цивільного кодексу України.
Верховний Суд також наголошував, що розірвання шлюбу не спричиняє зміни правового статусу майна подружжя. Воно продовжує залишатися їхньою спільною сумісною власністю.
Лише після вирішення питання про поділ спільного майна та визначення конкретних часток кожного зі співвласників таке майно може набути статусу спільної часткової власності або особистої приватної власності.
Отже, якщо автомобіль був придбаний у шлюбі та після розлучення не був поділений, сам факт припинення шлюбу не дає одному з колишнього подружжя автоматичного права одноосібно розпоряджатися спільним транспортним засобом.
Коли автомобіль, придбаний у шлюбі, може не бути спільним майном
Водночас не будь-яке майно, яке з’явилося у чоловіка або дружини під час шлюбу, автоматично є спільною сумісною власністю.
Подружжя може набувати і майно, яке належить одному з них на праві особистої приватної власності.
Зокрема, відповідно до статті 57 СК України до особистої приватної власності дружини або чоловіка належить, серед іншого, майно, набуте під час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування, а також майно, придбане за кошти, які належали їй чи йому особисто.
Тому у спорі щодо автомобіля важливим є не лише те, коли саме його придбали, а й за яких обставин та за які кошти він був набутий. Якщо автомобіль належить одному з подружжя на праві особистої приватної власності, правила про необхідність згоди другого з подружжя на розпорядження спільним майном до нього не застосовуються.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/suduaта на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
