Дизельне паливо не можна зберігати нескінченно, адже з часом воно втрачає свої властивості. Неправильні умови зберігання можуть призвести до проблем із двигуном, паливною системою та дорогого ремонту. Тому важливо знати, як визначити зіпсоване паливо та скільки часу його можна тримати.
На непридатність дизпалива можуть вказувати помутніння, осад, розшарування рідини, помітна зміна кольору, слизова плівка на поверхні або незвичний кислий чи гнильний запах. Якщо з’явилася хоча б одна з таких ознак, використовувати паливо небажано. Навіть зовні нормальна солярка може містити воду, смолисті відкладення або мікроорганізми, які негативно впливають на паливну систему. У результаті двигун може втратити потужність, почати споживати більше пального, а в окремих випадках це здатне призвести до виходу з ладу паливного насоса високого тиску.
Найточніше визначити стан дизельного палива можна лише за допомогою лабораторного аналізу. Якщо його характеристики вже не відповідають нормам, таке паливо краще утилізувати або використовувати лише там, де воно не становить ризику для чутливої паливної апаратури.
Часто причиною псування стає не саме паливо, а неправильне зберігання. Негативно впливають вода та конденсат, пряме сонячне проміння, висока температура, забруднена тара, тривале зберігання без перевірки та змішування різних видів пального. У холодну пору року додатковою проблемою може стати використання літнього дизпалива, у якому на морозі кристалізуються парафіни та забивають паливні фільтри.
Під час зберігання паливо поступово окислюється через контакт із киснем. У ньому можуть утворюватися смоли та кислоти, які накопичуються в паливній системі. Вода сприяє корозії та створює умови для розвитку бактерій, а сонячне випромінювання прискорює хімічні процеси. Висока температура також помітно скорочує термін придатності дизпалива.
Заявлений виробником термін зберігання не варто сприймати як гарантію того, що паливо залишатиметься якісним у будь-яких умовах. Навіть якщо нормативи допускають тривале зберігання за спеціальних умов, у гаражі чи звичайній каністрі ситуація зовсім інша. У побутових умовах літнє дизпаливо зазвичай рекомендують використовувати протягом приблизно року,
а зимове може втрачати свої властивості швидше. Паливо в баку автомобіля через перепади температури та утворення конденсату також небажано залишати на тривалий період.
Зберігати дизельне паливо в пластиковій тарі можна, але лише у спеціальних каністрах, призначених для нафтопродуктів. Звичайні побутові пластикові ємності для цього не підходять. Навіть у якісній каністрі краще не робити великих запасів і регулярно контролювати стан пального.
Для максимально тривалого зберігання варто використовувати відповідні металеві резервуари, захищати їх від сонця, тримати щільно закритими та не допускати потрапляння води. Оптимально, щоб температура залишалася помірною, без сильного нагрівання чи промерзання. Ємності також потрібно періодично перевіряти та очищати від осаду й води.
За необхідності для захисту палива можуть використовуватися спеціальні присадки, зокрема стабілізатори та засоби проти розвитку мікроорганізмів. Однак застосовувати їх потрібно лише відповідно до інструкції виробника.
Головне правило просте: чим довше зберігається дизельне паливо, тим більше значення мають температура, якість тари, герметичність і захист від води та сонця. Не варто роками тримати солярку в гаражі або каністрі лише тому, що формальний термін її зберігання ще не минув. Регулярна ротація запасів допоможе уникнути проблем із технікою та непередбачених витрат на ремонт.
