Лубенський міськрайонний суд Полтавської області розглянув адміністративну справу за позовом водія до Департаменту патрульної поліції та поліцейського про скасування постанови щодо притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Водія оштрафували на 425 грн за те, що він нібито не пред’явив на вимогу поліцейського посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та страховий поліс у спосіб, який дозволяв би прочитати та зафіксувати зазначені в них дані.
Суть справи9 липня 2026 року поліцейський Управління патрульної поліції в Полтавській області виніс постанову серії ЕНА №7516449 про притягнення водія до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП.
У постанові було зазначено, що водій на 207 км автодороги Київ – Харків – Довжанський, керуючи транспортним засобом, на вимогу поліцейського не пред’явив для перевірки у спосіб, який давав би можливість прочитати та зафіксувати дані, посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та поліс обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Такі дії поліцейський кваліфікував як порушення п. 2.4 «а» Правил дорожнього руху та адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП. На водія було накладено штраф у розмірі 425 грн. Про постанову він, як зазначав у позові, дізнався після її отримання поштою 18 липня 2026 року.
Водій звернувся до суду та просив скасувати постанову і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Ухвалою від 4 серпня 2026 року Лубенський міськрайонний суд відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, за наявними у справі матеріалами, та запропонував відповідачеві подати відзив.
Позиція водіяПозивач стверджував, що правопорушення, за яке його притягнули до адміністративної відповідальності, він не вчиняв.
За його словами, після зупинки автомобіля він, не виходячи з транспортного засобу, підніс руку з технічним паспортом до відкритого вікна водійських дверей та показав документ поліцейському, не передаючи його безпосередньо до рук. Після цього таким самим чином він показав посвідчення водія.
Позивач стверджував,
що поліцейський мав можливість ознайомитися з документами. Відтак він вважав безпідставним висновок про те, що документи не були пред’явлені.
Крім того, водій зазначав, що постанову було складено за порушення, якого він не вчиняв, а адміністративне стягнення накладено за його відсутності.
З огляду на це він просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення та закрити провадження у справі.
Позиція Департаменту патрульної поліціїДепартамент патрульної поліції у відзиві просив відмовити у задоволенні позову, вважаючи вимоги водія безпідставними та необґрунтованими.
За версією поліції, 9 липня 2026 року о 09:28 на 207 км автодороги М-03 Київ – Харків – Довжанський водій керував автомобілем Mercedes-Benz Vito та після зупинки не пред’явив посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу і страховий поліс у спосіб, який дозволяв би поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться у цих документах.
Департамент зазначав, що причиною зупинки автомобіля була тріщина на лобовому склі. На думку відповідача, за таких обставин поліцейський мав підстави вимагати від водія документи,
передбачені п. 2.4 «а» ПДР.
Поліція також посилалася на відеозапис із нагрудної камери поліцейського та зазначала, що саме цей доказ був покладений в основу рішення про притягнення водія до адміністративної відповідальності, про що зазначалося у постанові.
Водночас надати цей відеозапис суду поліція вже не змогла.
У відзиві Департамент патрульної поліції послався на Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки та відеозапису, затверджену наказом МВС №1026 від 18 грудня 2018 року. Відповідно до неї строк зберігання відеозаписів із портативних відеореєстраторів становить 30 діб.
На момент отримання позову, 18 серпня 2026 року, відеозаписи факту керування автомобілем та розгляду справи про адміністративне правопорушення, зроблені за допомогою портативного відеореєстратора, вже були видалені із сервера Управління патрульної поліції в Полтавській області у зв’язку із закінченням строку їх зберігання. Тому надати їх суду відповідач не зміг.
Що дослідив судСуд зазначив, що ч. 1 ст.
126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред’явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, страховий поліс та інші передбачені законодавством документи.
Відповідно до п. 2.4 «а» ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог Правил та пред’явити для перевірки документи, зазначені у п. 2.1 ПДР.
Суд також навів положення ст. 251 КУпАП, відповідно до яких доказами у справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, на основі яких уповноважений орган або посадова особа встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Такими доказами можуть бути, зокрема, пояснення особи, свідків, висновки експерта, речові докази, показання технічних приладів та технічних засобів фото- і відеофіксації, а також інші документи.
При цьому обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб,
уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.
У матеріалах справи був відеозапис, який суд дослідив. Однак на ньому було зафіксовано лише факт зупинки автомобіля Mercedes-Benz Vito на 207 км автодороги Київ – Харків – Довжанський камерою, встановленою на стаціонарному блокпості.
Відеозаписів із портативного відеореєстратора, які могли б підтверджувати обставини безпосереднього спілкування поліцейського з водієм та розгляду справи про адміністративне правопорушення, у матеріалах справи не було, оскільки вони були видалені із сервера після закінчення 30-денного строку зберігання.
Висновки судуСуд дійшов висновку, що відповідач не надав жодних доказів того, що водій порушив Правила дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення саме за тих обставин, які були зазначені в оскаржуваній постанові.
При цьому суд врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17.
Відповідно до цієї позиції, якщо поліцейським належним чином не задокументовано факт порушення особою Правил дорожнього руху,
вимога посадової особи про пред’явлення водієм документів, у тому числі реєстраційного документа на транспортний засіб, є неправомірною.
Суд також послався на ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок доведення правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
Відсутність належних доказів, на підставі яких можна було б установити наявність адміністративного правопорушення та винність водія, на думку суду, свідчила про те, що Департамент патрульної поліції не довів факту порушення водієм ПДР.
У свою чергу, це означало недоведеність як події, так і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, за яке водія було притягнуто до адміністративної відповідальності.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Рішення суду у справі №539/3675/26
Лубенський міськрайонний суд Полтавської області задовольнив адміністративний позов водія.
Постанову серії ЕНА №7516449 від 9 липня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 425 грн суд скасував, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрив.
Крім того, суд постановив стягнути з Департаменту патрульної поліції за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 665,60 грн сплаченого судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/suduaта на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
