Рівненський міський суд Рівненської області розглянув адміністративну справу за позовом водійки до Управління патрульної поліції в Рівненській області про скасування постанови щодо притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Спір стосувався штрафу у розмірі 510 грн, накладеного за те, що водійка нібито не подала сигнал світловим покажчиком повороту перед здійсненням маневру. Суд досліджував, чи підтверджувалося матеріалами справи саме вчинення такого маневру та чи мала поліція належні докази порушення Правил дорожнього руху.
Суть справи2 серпня 2026 року інспектор патрульної поліції виніс постанову серії ЕНА № 7656485 про притягнення водійки до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та наклав на неї штраф у розмірі 510 грн.
У постанові було зазначено, що водійка порушила вимоги п. 9.2 «б» Правил дорожнього руху України, оскільки не ввімкнула покажчик повороту відповідного напрямку перед здійсненням маневру.
Водійка із постановою не погодилася та звернулася до суду. Вона просила скасувати постанову і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення,
а також зобов’язати поліцію надати повний відеозапис події з нагрудних камер патрульних або відеореєстратора службового автомобіля.
Позивачка стверджувала, що керувала автомобілем SEAT LEON на ділянці дороги, де головна дорога змінювала напрямок. За її версією, вона не здійснювала повороту або перестроювання, а продовжила рух прямо, з’їжджаючи з головної дороги на другорядну без зміни траєкторії руху відносно осі проїзної частини. Саме тому вона вважала постанову необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.
Після усунення недоліків позовної заяви суд відкрив провадження та вирішив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Позиція патрульної поліціїПредставник Управління патрульної поліції просив залишити постанову без змін, а позов — без задоволення.
Поліція зазначала, що 2 серпня 2026 року о 13:55 під час патрулювання у Рівному на вулиці Євгена Плужника правоохоронці виявили автомобіль SEAT LEON, водій якого не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку.
За версією відповідача,
на перехресті вулиць Вербова — Олени Теліги — Євгена Плужника водійка, рухаючись вулицею Вербовою, здійснила поворот праворуч із головної дороги на другорядну — вулицю Євгена Плужника — і не подала відповідного сигналу покажчиком повороту.
Поліція наполягала, що в цій ситуації відбувався саме маневр повороту праворуч, а тому водійка повинна була попередити про нього інших учасників дорожнього руху. На думку відповідача, невиконання цього обов’язку становило порушення Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.
У відзиві також зазначалося, що після виявлення порушення транспортний засіб було зупинено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», а після зупинки поліцейський заслухав пояснення водійки, дослідив наявні докази та ухвалив рішення про притягнення її до адміністративної відповідальності.
Що встановив судСуд виходив із того, що у постанові поліції було зазначено про порушення водійкою п. 9.2 «б» Правил дорожнього руху України — неподання попереджувального сигналу перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
У постанові також було вказано, що відеофіксація правопорушення здійснювалася на відеореєстратор поліцейського 470061.
Водночас під час перегляду відеозапису clip-0.mp4 тривалістю близько двох хвилин, долученого поліцією до відзиву, суд встановив, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейський не надав водійці відеозапису, який би фіксував саме вчинення нею правопорушення, або інших доказів, що підтверджували б відповідне порушення.
Суд також звернув увагу, що зі змісту оскаржуваної постанови неможливо встановити конкретні обставини руху автомобіля та місце, де водійка нібито не ввімкнула покажчик повороту перед здійсненням маневру. У постанові було зазначено лише місце вчинення правопорушення — місто Рівне, вулиця Євгена Плужника.
Крім того, суд встановив, що постанову поліцейський виніс фактично одразу після виявлення транспортного засобу, без врахування особи водія, а пояснення особи, яку притягували до адміністративної відповідальності, не були відібрані.
Суд нагадав, що відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності,
має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази та клопотання, користуватися правовою допомогою, а також оскаржувати постанову у справі.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку визначається наявність чи відсутність правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. До таких доказів можуть належати, зокрема, пояснення особи, свідків, показання технічних засобів із функціями фото- і відеофіксації та інші документи.
Суд також послався на ст. 280 КУпАП, відповідно до якої посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення повинна з’ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна конкретна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
На переконання суду, ці вимоги є законодавчими гарантіями об’єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Їх реалізація можлива лише тоді, коли особі надано достатній час для підготовки до розгляду справи, пошуку адвоката та ознайомлення з матеріалами.
Оцінка доказів і розподіл обов’язку доказуванняСуд зазначив, що відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є фактичні дані, на підставі яких встановлюється наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
При цьому згідно з ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд наголосив, що процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, пов’язаних із принципом верховенства права. До його елементів належать рівність, справедливість, правова визначеність, ясність і недвозначність правової норми.
Окремо суд звернув увагу на правила розподілу обов’язку доказування. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах щодо протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень саме на відповідача покладається обов’язок довести правомірність свого рішення,
дії або бездіяльності.
Також відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов’язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.
Суд врахував і практику Європейського суду з прав людини, наведену в рішеннях «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії». Суд зазначив, що фабула постанови про адміністративне правопорушення фактично є викладенням обвинувачення, а винуватість особи має бути доведена не самим судом, а перед судом у змагальному процесі.
Суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи, оскільки в такому разі він перебирає на себе функції обвинувача та втрачає статус незалежного органу правосуддя.
Також суд послався на ст. 62 Конституції України, відповідно до якої обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Висновки судуВирішальним для суду стало те, що в матеріалах справи були відсутні докази, які підтверджували б факт вчинення водійкою адміністративного правопорушення.
Зокрема, матеріали не містили відеозапису,
який би фіксував рух автомобіля та підтверджував, що водійка не ввімкнула покажчик повороту.
Так само не було зафіксовано, чи дійсно водійка здійснювала маневр повороту або перестроювання, як стверджувала поліція, чи, навпаки, продовжувала рух прямо, з’їжджаючи з головної дороги без зміни траєкторії руху відносно проїзної частини, як вона зазначала у позові.
Відповідних доказів поліція не надала і під час судового розгляду.
За таких обставин суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права водійки є скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Водночас суд окремо зазначив, що вимога про визнання постанови незаконною не підлягає задоволенню. Причиною є те, що при розгляді справ щодо рішень суб’єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності суд обмежений повноваженнями, прямо передбаченими ч. 3 ст. 286 КАС України.
У результаті суд частково задовольнив адміністративний позов, скасував постанову серії ЕНА № 7656485 від 2 серпня 2026 року про притягнення водійки до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та закрив провадження у справі про адміністративне правопорушення. У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/suduaта на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagramта в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
