Перший пішохідний туристичний маршрут для незрячих ілюдей ізвадами зору відкрили устолиці. Пролягає парками Хрещатим, біля Арки дружби народів, наВолодимирській гірці, Пейзажній алеї, Вічної Слави таПішохідним мостом доТруханового острова. Встановили там інформаційні таблички зописом краєвидів наДніпро ймісто шрифтом Брайля. Тексти створили письменники Любко Дереш, Галина Ткачук, Катерина Бабкіна таінші.
Уранці 11вересня знезрячими киянами 56-річним Богданом Кунтим тайого дружиною Наталією Волошко, 45років, ідемо дозакладеного всередині ХІХст. парку Володимирська гірка. Богдан Степанович мав поганий зір ізнародження, зчасом утратив повністю. Він невисокий, уджинсовому костюмі. Несе чорну барсетку йбілу паличку. Наталя Віталіївна брюнетка, учорних окулярах. Зір утратила 28-річною через нещасний випадок.
Ми повноцінні люди, просто нам необхідні додаткові потреби. Але вмісті про це недумають. Роботи немає. ЗаСРСР всі ми були членами товариства сліпих. Організація тоді мала велику кількість виробничих цехів складали розетки, прилади. Зараз всі приміщення здають воренду,
люди сидять подомівках, каже Богдан Степанович.
Табличка розміщена біля альтанки. Нагадує стійку зменю навході доресторану. Розміром близько 30 на40см.Прикручена болтами доперила тагранітної тротуарної плити. Ліворуч текст шрифтом Брайля, праворуч звичайний опис, навіщо їївстановили. Наталю тримає під руку син 19-річний Павло. Тихо розповідає, щобачить навколо. Богдан стукає палицею перед собою, тримається біля мене. Проводить пальцями потабличці.
Тут про альтанку ізакоханих, говорить.Але раз провів іруки вже брудні. Якїї читати вдощ чисніг, ніхто недумав. Треба було накриття зробити.
Лучше аудиосопровождение установили бы. Сюда трудно добраться самому. Как найти эту таблицу? Аесли приду созрячим человеком, он мне лучше расскажет, нежели читать, додає Наталя Віталіївна.
Друга табличка наоглядовому майданчику неподалік Арки дружби народів. Прохід достенду затуляють столи вуличного кафе-наливайки.
Ви людям прохід закриваєте, кажу продавцям.
А воно шо, заважає вам? бурчить увідповідь бородатий торговець.
Не заставляйте нас поліцію викликати.
Чоловік бачить білі палиці вруках.
Мовчки розсуває столи йвибачається.
Вид Дніпра ізКиївських гір. Дарує відчуття тихого польоту над водою імістом. Внизу затишний півострів іПоділ, читає напис Наталія.
Назад рахуємо незручні для незрячих місця від Арки доЄвропейської площі, звідки починається дорога. Їх вісім сходинки, металеві труби, літні кафе.
Нетурбуються про незрячих. Хто цими табличками тішитиметься? Повідкривали купу соціальних центрів. Хваляться світлофорами зізвуковими пристроями, вокзалами зіслужбами супроводу незрячих пасажирів. При цьому машини роз'їжджають тротуарами, паркуються там, говорить Богдан Степанович.
Я зустрівсяб ізмером, най поговоривби знами про проблеми. Незкерівництвом товариства сліпих, азрядовими членами. Боця організація нічим недопомагає. Там єлюди, які хочуть щось робити, але незавжди йневсюди. Ніхто невидає спеціальних приладів зозвучкою. Навігатори, диктофони усе купуємо завласний рахунок. Вже некажу про кухонні ваги чичашки зопцією, щоговорить, коли повна. Пільг засвітло, газ немаємо. АвЛуцьку чиЛьвові вони є.
Помогают только христианские организации, общественные, волонтеры, додає Наталія Віталіївна. Проводят курсы ориентирования, поработе скомпьютерами.
55 000людей ізвадами зору живуть вУкраїні, заприблизними підрахунками головного офтальмолога країни Сергія Рикова. Понад 10тис. діти.
