Нещодавно ми писали, що найстаріший російський автомобільний завод ЗіЛ в Москві, який в лютому мав відсвяткувати столітній ювілей, припинить своє існування.Заводу, який першим почав постачати країну вантажними автомобілями, який випустив більше мільйона одиниць моделі, колишньої найбільш масової в свій час, – ЗІЛ-130. Як же вийшло, що народжений першим, першим і вмирає? Адже і КамАЗ, і УралАЗ, і ГАЗ, що з’явилися пізніше і отримували від ЗІЛа підтримку і допомогу, є, а в порівнянні з ЗІЛом так і зовсім процвітають … Єдину і однозначну причину віднайти неможливо – це цілий комплекс причин, обставин і подій, пише autodriving.netУдар першого: КамАЗЯк не дивно, але, мабуть, перша «помилка пілота», яка зіграла чималу роль в подальшому «звалюванні в штопор» потужного заводу – це постанова Ради Міністрів СРСР «Про будівництво комплексу заводів з виробництва великовантажних автомобілів в Набережних Челнах», прийняте ще 46 років тому, в 1969 році.Саме це рішення про створення нового виробничого об’єднання призвело до того, що всі напрацювання щодо створення абсолютно нової вантажівки безкапотного компонування з новою,
більш комфортабельною кабіною, були передані на новонароджений КамАЗ, залишивши ЗІЛ фактично ні з чим, оскільки саме на новинку були спрямовані всі конструкторські потужності і всі головні надії. Історія до болю схожа на ІжАвто і АЗЛК, які відійшли на другий план після появи Волзького автозаводу.Але повернемося до нашого героя … ЗІЛ-170 повинен був планомірно змінити на конвеєрі ЗІЛ-130 і стати новим бестселером і новою сходинкою розвитку заводу. При його розробці також було вирішено відмовитися від створення нового двигуна, так як його надавав Ярославський моторний завод, а це означало значне скорочення часових і матеріальних витрат. Однак до 1976 року від ЗІЛ-170 на самому ЗІЛі залишилися тільки спогади: КамАЗ було віддано все, включаючи конструкторську документацію. У результаті в 80-х завод залишився з «дідусем» ЗІЛ-130 і двома давно замороженими проектами – ЗІЛ-133 і ЗІЛ-169.Робити було нічого, залишалося лише дістати з зарослих пилом архівів старі проекти і продовжити роботу над ними. Ця робота зайняла більше десяти років, і тільки до 1985 року вдалося розпочати виробництво ЗІЛ-169,
який до того моменту отримав новий індекс – ЗІЛ 4331. Модель отримала незграбний дизайн, шестилітровий бензиновий двигун, якому пізніше склав компанію дизельний, і 5-ступінчасту коробку передач. Ще якийсь час треба було, щоб вивести виробництво нової машини на повну потужність.Удар другий: нові економічні реалії 90-хАле тут сталося наступна неприємна подія – розпад Радянського Союзу. Для компанії це обернулося розпорядженням уряду РФ від 01.06.1992 «Про приватизацію виробничого об’єднання ЗІЛ», згідно з яким вона перетворювалася в акціонерне товариство відкритого типу.B2Сказано – зроблено, і акції ЗІЛа швидко знайшли своїх господарів, найбільшим з яких став Фонд майна міста Москви. У 1992 році ще ніхто не вірив, що завод, який дає роботу сотні тисяч чоловік, може згаснути. Але, крім приватизації, були й інші проблеми: спад купівельного попиту, скорочення числа військових замовлень і руйнування налагоджених при СРСР зв’язків. Все це ставило завод імені Лихачова буквально в умови виживання.До 1996 року на ЗІЛі була розроблена, по суті, остання повністю нова модель – «тритонка» ЗІЛ-5301 «Бичок».
Він був оснащений злегка модернізованою кабіною від «старшого» ЗІЛ-4331 і тракторним двигуном ММЗ на «важкому» паливі. На момент своєї появи він був вигідний своєю простотою і дешевизною, і ринок його прийняв. Згодом виробництво було перенесено в Саратовську область, на знову засноване ЗАТ «Петровський завод автозапчастин АМО ЗІЛ».… Але «Бичок» не допомігПодальша історія підприємства – це низка барвисто обіцяних злетів («ось-ось злетить!») І реального постійного зниження, а, точніше, падіння. Для розуміння масштабів можна подивитися на цифри продажів: у 2001 році підприємство продало 16 458 автомобілів, в 2002-му – 12 113, в 2004-му було випущено 12763 автомобіля, а в 2005-му – 6 943. Надалі виробництво падало до сотень, а потім і до десятків: 1265 машин в 2011 році, 985 у 2012-му і, нарешті, 95 в 2013 році. Дев’яносто п’ять автомобілів на рік, і це на заводі, що випускав їх щорічно по двісті тисяч!АгоніяУ 2004 році з ініціативи мера Москви Юрія Лужкова і при повній фінансовій підтримці столичного Департаменту майна було організовано нове підприємство AMO Plant,
що розташувалося в Литві та націлене на виробництво автобусів і тракторів з урахуванням специфіки місцевого ринку. Про його успішність теж можна судити з нестримної продуктивності: до 2012 року завод зібрав 15 автобусів і 54 трактори (з готових мінських машинокомплектів). Не дивно, що в 2012 році постало питання про його продаж, при якій планувалося виручити близько 20 мільйонів євро при витратах в 30000000, а в 2014 році було порушено справу про його неплатоспроможність.Тим часом сам ЗІЛ вже не могли врятувати окремі проекти, зв’язані не з розробкою принципово нових машин, а з установкою нових кабін на раму ЗІЛ-130, такі як ЗІЛ-4329 з китайською кабіною і незмінними мінськими дизелями. Відродження вимагало новизни. Новизни було взяти вже немає звідки.Життя підприємства в 2010-х роках фактично перетворилася на розпродаж того, що ще можна було б розпродати: запчастини, машини, непотрібне обладнання – все йшло з молотка для періодичних виплат працівникам та погашення інших боргів. Дилерська мережа була практично зруйнована, та й споживачів, спраглих щось придбати,
було небагато. Ще одним невеликим «ковтком повітря» були періодичні закупівлі міською владою спецавтомобілів для комунальних та пожежних служб.У 2011 році мер Москви Сергій Собянін відсторонив від посади директора ЗІЛа у зв’язку з обвинуваченням у відмиванні грошей, крадіжці і розграбуванні підприємств. За словами мера, глава заводу щорічно отримував зарплату в розмірі 250 000 000 рублів, при цьому працівникам підприємства гроші не виплачувалися.В останні три-чотири роки озвучувалися найрізноманітніші ідеї, пропозиції та проекти з підтримки «колоса на глиняних ногах» як реальні, такі як збірка на ЗІЛі легких комерційних автомобілів Fiat Ducato, так і фантастичні (в реаліях 2012 року), наприклад, виробництво нового автомобіля для перших осіб держави або випуск на потужностях заводу е-мобіля. У тому ж 2012 ЗІЛ несподівано викотив на випробування і свій футуристичний броньовик “Каратель” (що розроблявся приблизно з 2008 року), який, втім, більше ніде, крім випробувань, які не прославився.СмертьУ 2013 році був представлений грандіозний проект «редевелопмента території»,
що отримав назву «Півострів ЗІЛ» і передбачав інвестування від 5 до 15 мільярдів доларів на знесення здебільшого виробничих площ і подальше будівництво величезних обсягів житлової та комерційної нерухомості. Варто відзначити, що ідеї забудови території заводу продовжують озвучуватися, однак первісної масштабності і красивої назви вже не чути.Зате чутно людей, чиї надії і сподівання все ще пов’язані з заводом імені Лихачова: донині існують ініціативні групи, що виступають за відновлення підприємства та повернення йому колишньої величі. Однак все це залишається на рівні окремих виступів на тлі знесення чергового виробничого цеху (наприклад, ливарного в 2013 році і його фасаду в 2015-му) або нових заяв про майбутнє ЗІЛа. Та й пізно вже виступати. Адже чудес в автобізнесі не буває.Що далі?Варіантів два: або повне забуття марки ЗІЛ, або її переродження в новій якості. Стилістика СРСР останні кілька років знову в моді, і запит на ностальгічні проекти у населення є. Тому не виключено, що ЗІЛи ми все-таки побачимо. Але це будуть абсолютно інші автомобілі, і з грандіозним минулим АМО ЗІЛ неможливо пов’язані.
