34 кілограми важить скотчмобіль 30-річного Олексія Ганшина із села Чмирівка Чигиринського району на Черкащині. Машину виготовив власноруч. Каркас зробив із труб. Деталі скріпив смужками з розрізаної пластикової пляшки. Кузов обмотав скотчем і помаранчевою плівкою для обклеювання меблів. Дно затягнув лавсановою тканиною. Скотчмобіль має спідометр і сигнал.
Приїхав у Черкаси купити металеві труби, прилаштую ось тут, Олексій Ганшин показує на багажник. Зустрічаємося біля літака у парку Перемоги.
Скотчмобіль має три колеса. Збоку на каркасі чорним маркером написано "СкотчМобіль". Спереду наклейка "Пан сам склепав". На багажнику ще дві зі словами "Машини, що рухаються силою людини".
Кручу педалі, як на велосипеді, Олексій схрещує на грудях руки. Пальці трохи брудні від мазуту. Моя комфортна швидкість 25 кілометрів на годину. Наїздив майже 900 кілометрів. На трасі водії сигналять або дружелюбно махають руками. Думають, що це автомобільчик. Бо ж не видно, що кручу педалі.
До Черкас добираюся за дві години. Але з дому до траси треба подолати засипані гравієм 4 кілометри.
На них іде 40 хвилин. У Черкасах місцями дорога ще гірша. Були такі ями, що боявся перекинутися. Кілька разів "носом" чіпляв землю.
Від села Ганшина до Черкас 65 км. Раніше інколи їздив у місто на велосипеді.
Боліли не лише руки, ноги, а й спина, шия, продовжує чоловік. На горищі в батька були старі журнали "Моделіст-конструктор". Побачив там веломобілі. Прочитав, що можуть набирати до 80 кілометрів на годину. Хотів зробити на трьох людей, щоб возити й картоплю. Потратив майже рік. Веломобіль вийшов розміром як легковик. Склав із велосипедних деталей: чотирьох коліс, трьох сидінь одне спереду і два ззаду. Виїхав на дорогу і зрозумів, що задум невдалий. За ніч переробив його на лежачий велосипед. Це було те, що треба. Легко рухався і зручний для подорожей.
Цієї зими вирішив переробити лежачий велосипед на комфортнішу модель. Стояла якраз мокра й холодна погода. Почав конструювати захист від бризок на трасі. Тепер усередині не мерзну, бо від роботи ніг виділяється тепло. Буває навіть жарко. Їду без куртки. Холодно лише в обличчя. Поки не випав сніг, їздив і в чималі морози.
В спеку тут буде прохолодно, як під деревом.
Олексій відкриває передню кришку, заскакує всередину. Зі скотчмобіля видно лише його голову.
Є отвори для ніг, щоб задню швидкість включати. Просто ставлю ноги на землю й розвертаюся, каже чоловік.
Веломобіль рухається тихо. Перехожі зупиняються, розглядають техніку.
Ти диви молодець! Я теж затятий велосипедист, а до такого б не додумався, підходить до скотчмобіля 64-річний Антон Білецький, зазирає всередину. Інтересна підвіска. Хар-р-роша техніка.
Я ним щотижня їжджу в Черкаси й Чигирин по продукти. Машини не хочу, говорить Олексій. Лежачих велосипедів зробив на замовлення 25. Роз'їхалися по всій Україні. Сподіваюся відкрити власну фірму й виробляти такі веломобілі, як у Європі. Мої будуть дешевші, бо європейські коштують 8 тисяч євро. Олексій сідає в скотчмобіль. Плавно і швидко рушає на проїжджу частину. Вливається у потік машин. Водії поступаються дорогою.
Сусідами виявилися вбивці
На веломобілі Олексій Ганшин возить синьо-жовтий прапорець. Прикріпив його на помаранчевий ящик позаду машини.
Жовто-гарячий колір вибрав не випадково,
щоб було здалеку видно. Та й асоціюється з революцією 2004 року, розповідає Олексій. Я тоді навчався в технікумі Донецька, де народився. Стояв із помаранчевим шарфиком на мітингу. Мене тим шарфиком ледве не задавили. Я і ще кілька патріотів підтримували Ющенка. Нас називали фαшиcτами. Ми були втіленням зла і всіх їхніх проблем. Мене не здивувало те, що тепер там відбувається. Такі настрої я бачив раніше.
У мене був вибір переїхати на Черкащину. На хутір Буда біля Чигирина перебралися батьки. Але там погані дороги. А я вже тоді захоплювався веломобілями. З дружиною Каріною і старшим сином вирішили шукати інше місце. Знайшли на карті село в Херсонській області. До міста 10 кілометрів і гарні дороги. Коли переїхали, виявилося, що там живуть самі алкаші, колишні зеки, а наші сусіди вбивці. У нас народився другий син. Каріна постійно сиділа вдома, і їй було несолодко.
2013 року Олексій із сім'єю переїхав у Чмирівку. Тут народилася донька Вікторія.
Планую зробити і сімейний веломобіль, додає Ганшин. Вже є креслення двомісного веломобіля і причепа. Хочу змайструвати до кінця травня. З сім'єю приїдемо в Черкаси на велодень. Донька буде з нами всередині веломобіля, а хлопців везтимемо в причепі.
