У мене досi перед очима стоїть картина: палаючий автомобiль, який намагаються загасити пiною пожежники, та молода жiнка, котра бiгає довкола й плаче. Таке видовище я побачив у Сен-Тропе, коли вийшов iз павiльйону, де експонували фотовиставку Брiжит Бардо. Грошi За секунду всi позитивнi емоцiї, якими я "пiдживився" у музеї, вивiтрились. Довкола мiсця ДТП збиралися зiваки, жваво обговорюючи те, що сталося. Виявилось, що машина належить туристцi, яка взяла її напрокат. На поворотi жiнку наздогнало та "поцiлувало" iнше авто. Його водiй з мiсця пригоди втiк, а "Сiтроен" туристки вiд сильного удару спалахнув... Ясна рiч, вiдпустка жiнки була зiпсована. Зрештою, вона не була одинока у своєму нещастi: за твердженням полiцiї, в лiтнi мiсяцi у Францiї традицiйно високi показники аварiй на дорогах, а вiдтак смертностi. Зрештою, зазвичай винуватцями ДТП стають найчастiше не французи, а iноземцi. Хоча i спiввiтчизники Брiжит Бардо не вирiзняються дисциплiнованiстю на дорогах. I про це свiдчать сумнi цифри статистики. Якщо з 1973 до 2013 року крива кiлькостi жертв аварiй у Францiї постiйно йшла донизу,
то з 2014-го -- навпаки. Так, лише за рiк iз життям на дорогах розпрощались понад 18 000 осiб. Ви здивуєтесь, але дванадцять мiсяцiв перед тим цей показник становив лише три тисячi! Що ж сталося? Може, штрафи у Францiї малi й водiї легковажать? Тримаю в руках брошурку для тих, хто сiдає за кермо. Та-а-ак, i якi тут фiгурують суми: якщо ти їхав так званою надзвичайною смугою, можеш позбутися 35 євро; якщо пересувався з несправними фарами, заплатиш 68 євро; якщо порушив правила обгону, викладай 135 євро; якщо перевищив швидкiсть на менш нiж 20 кiлометрiв за годину -- 68 євро; якщо зробив те саме, але вже на понад 50 км/год, готуй -- тiльки не падайте -- пiвтори тисячi й т. д. Цiкаво, а скiльки тут "свiтить" за кермування напiдпитку? "Штраф становить вiд 135 до 4500 євро, -- каже колишнiй киянин Олег, який живе в Парижi. -- Сума залежить вiд виявлених промiле: понад 0,5 платиш мiнiмально, а якщо понад 0,8 (для цього треба видудлити приблизно два келишки горiлки чи лiтр пивасика) -- максимально. До слова, кожен водiй зобов'язаний мати в аптечцi алкотестер, у який потiм i буде дути...
" Хитрощі Як бачимо штрафи чималi (я вже не кажу, якщо перевести їх у гривнi). Та мiсцевi водiї, якщо навiть потрапили в руки полiцiї, примудряються i тут хитрувати. Точнiше -- колишнi громадяни пострадянських країн, якi оселились у Францiї. Один старший знайомий розповiдав менi, що його онук одного разу перевищив швидкiсть на трасi. Нехай йшлося лише про зайвi 20 кiлометрiв за годину, але з радаром не посперечаєшся. На сiмейнiй радi шукали вихiд iз ситуацiї -- i таки знайшли. Виявилось, що обличчя людини, яка сидить за кермом, на фотографiї чiтко не видно. Тож було вирiшено як порушника "здати" найстаршого члена родини -- 90-лiтнього дiдуся. Вiн не мав французького громадянства, тому обiйшовся ледь не символiчним штрафом, а онук уникнув "плями" у своїй водiйськiй бiографiї. Рiч у тiм, що кожен, хто отримує права, спочатку має 12 балiв. Якщо вiн скоює якесь порушення, то вiд цiєї суми вiднiмається певне число. Не дай Боже, якщо протягом двох рокiв ви досягли нульової позначки. У такому разi у вас можуть просто забрати "корочку", i доведеться пересiсти на метро або ж велосипед.
До слова, французи, вибираючи авто, як правило, вiддають перевагу вiтчизняним маркам. Понад 50 вiдсоткiв ринку належить трьом китам: "Рено", "Пежо" i "Сiтроену". Решта ж мiсць у рейтингу — за iталiйцями, нiмцями та японцями. "Шумахери" ..."Привiт, а я в лiкарнi", -- розбудив мене одного ранку дзвiнок вiд давнього знайомого. Це виявився не жарт, а реальна iсторiя. Вертаючись iз замiського будинку, чоловiк потрапив у серйозну аварiю. На перехрестi в його "Мерседес" врiзалась iнша"тачка". Унаслiдок аварiї наш водiй i його дружина опинились у лiкарнi. Процес реабiлiтацiї (обоє мали зламанi кiнцiвки та iншi важкi травми) розтягнувся на понад пiвроку. Цей час знайомий i його половина провели у спецiальнiй клiнiцi, де фактично заново -- у басейнi -- вчились ходити. Хтозна, чи панькалися б так iз ними в рiднiй країнi, а ось у Францiї -- так. Тож чоловiк згодом цiлком вiдновився, i уявiть моє здивування, коли одного дня бiля пiд'їзду я побачив той самий "Мерс", а за його кермом — свого знайомого. Вiн змiг перебороти себе та знову сiсти у водiйське крiсло. I потiм,
нiби нiчого не було, гасав вулицями Парижа... До речi, найбiльшi "шумахери" на тутешнiх дорогах, особливо на Лазурному березi, "новi араби". Громадяни Катару, ОАЕ, Кувейту прилiтають улiтку до Францiї зi своїм автопарком, який потiм "вигулюють" на автобанах. Причому це, як правило, "Феррарi", "Ламборджинi", "Ягуари" i т. д. Тож, почувши посеред ночi шалене ревiння -- ж-ж-ж-ух, можна не сумнiватись, що за кермом багатiї у тюрбанах... ...Нерви вже не витримують. Я поспiшаю на важливе iнтерв'ю (до П'єра Рiшара!), а таксi стоїть у корку. Затори на дорогах -- колосальна проблема для Парижа. Iнодi простiше дiстатись кудись у метро, нiж автомобiлем. Тому не дивно, що чимало городян давно пересiли на мотоцикли (той же П'єр Рiшар). Правда, статистика ДТП з мотоциклiстами доволi сумна. Та це вже iнша iсторiя. Антон БIЛИЙ, Францiя, Експрес
