І тепер на кожні 100 кілометрів його авто витрачає лише 15 кілограмів вугілля, пише газета "Експрес". "Сідайте, зараз поїдемо, -- Андрій Палюх відкриває багажник, засипає до котла відро вугілля, підпалює запальник, прогріває двигун своєї "копійки". -- Моя машина мчить не гірше, ніж та, що працює на бензині чи метані, швидкості не втрачає навіть коли потрібно їхати вгору. На переобладнання витратив майже два роки. Використав схему газогенератора горизонтального процесу газифікації. До камери згорання завантажую деревне вугілля, яке спалюється у котлі. Робоча температура -- до 1400 градусів. Під час піролізного процесу утворюється газ, який проходить через фільтри грубого та тонкого очищення, через радіатор, де охолоджується. А після цього потрапляє через карбюратор у двигун, і мій автомобіль на дровах їде як на звичайному метані. Підрахував, що 1 кг вугілля мені замінює 1 літр бензину, а коштує у сім разів дешевше". Житель Виноградова Андрій Палюх нині опановує професію автомайстра. Ззовні його старенькі "Жигулі" першої моделі нічим не відрізняються від своїх аналогів.
Єдина відмінність -- щоб завести автомобіль на дровах, потрібно шматок паперу, сірники і кілька хвилин на розігрів двигуна. "Обрав такий архаїчний вид палива саме через його дешевизну та доступність. Якось почув, що один автомеханік зробив собі машину на дровах, зацікавився, знайшов старі креслення, обміркував і вирішив, що буду заощаджувати гроші на бензині, -- каже Андрій. -- Газогенератор -- винахід минулого століття, а я лише вдосконалив установку. Під час Другої світової війни, через нестачу пального майже кожна друга машина в Європі їздила на дровах. Технологія не нова, але дуже практична. Українські вчені ще у 2009-му провели експеримент. Узяли ЗІЛ-130, встановили між кабіною і кузовом газогенератор, розрахований на 100 кг дров. А мій газогенератор значно менший за розмірами. Важить понад 1 центнер, вміщається у багажнику "Жигулів". Реконструкція вартувала мені копійки. Зібрав установку власноруч із того, що було під ногами: металева діжка, бідон, охолоджувач та кілька гофрованих шлангів -- і газогенератор готовий. Під капотом автомобіля -- нічого не переробляв.
Бачите, там стоїть звичайний мотор. Випробовував установку ще півтора року тому. Та рік пішов на те, щоб її вдосконалити та модернізувати. Довелося чотири рази переробляти схему. Вже 4 місяці їжджу -- без проблем і майже задарма. Відколи переобладнав авто, "намотав" на своїй "копійці" понад дві тисячі кілометрів і жодного разу машина мене не підвела. Засипав у бак 17 кг вугілля -- і їду 100 кілометрів, якщо дорога більш-менш відремонтована. А по гарному асфальту пального треба ще менше. До речі, "заправляти" машину можна не лише вугіллям. Паливом для газогенераторів можуть стати дрова, торф, антрацит, брикети з рослинних відходів та тирси. А найкраще розганяється на шовковиці, та головне, щоб дрова були сухі. Із нинішніми цінами на пальне я лише за півроку заощадив на бензині понад 10 тисяч гривень. Це перша модель, яку зібрав власноруч, та маю чимало планів. Зокрема, поставити кондиціонер у салоні, бо єдиний недолік автомобіля на дровах -- у салоні в спеку гаряче". Еліна САВИЦЬКА
