Про парковку, евакуатори, обіцянки та чому столиця вже більше не для автолюбителів
Знову нові правила паркування викликають внутрішнє протиріччя. З одного боку держава має боротися проти порушників усіма можливими законними методами. Але з іншого боку мають бути і місця для парковок. Якщо немає спеціальних місць для стоянки автомобілів при наявності покарання, то це означає, що справедливість відсутня.
Якщо пригадати усі дії влади щодо паркування у Києві, то усі минулі дії схожі на пошук оптимальної моделі при небажанні чи неможливості створення належних умов для автовласників. Скажімо спочатку революційний дозвіл, а потім заборона паркувати автомобілі на тротуарах, пізніше дозвіл, але з умовою, щоб для пішоходів був простір для їх проходу. Щодо центру столиці, то усе це завершилося обмежуючими сферами для блокування заїзду автомобілів на тротуари. Евакуатори то з’являлися на вулицях, то їх прибирали. І цей хаотичний пошук так і не знайшов оптимального рішення проблеми.
Інша альтернатива для паркування – визначені кольором місця на проїжджій частині дороги у правій полосі.
Даний тип «сервісу» теж не показав себе з кращого боку. З одного боку інвестиція мінімальна (фарба та яскравий жилет для паркувальника), а з іншого – ніякої відповідальності парковки за збереження і цілісність автомобіля, а на додачу – мінус один ряд для проїзду, що у свою чергу призводить до уповільнення загального руху і створює затори.
У спальних районах парковки зникають як мильні бульбашки. Наприклад на Оболоні у радіусі 1 км за останні роки зникло три великі парковки (Оболонський проспект, біля метро Оболонь; проспект Героїв Сталінграду біля площі Сантьяго Де Чілі та вул. Йорданська біля виїзду на проспект С. Бандери), а на їх місці виросли багатоповерхові житлові будинки. У фіналі – кількість жителів збільшилася, а куди подіти автомобілі ніхто не подумав. У такій ситуації автовласники вимушені паркувати всій транспорт у дворах, які зовсім не із гуми та на проїжджій частині дороги, з якої, як ми тепер знаємо авто може бути евакуйовано.
