Різні податки і техогляди необхідні для користування автомобілем коштують у Німеччині дорого. Отже, умовний поляк, що вирішив жити там повинен почати платити німецькі податки, мати німецьку страховку та ще й доглядати авто, щоб пройти німецьку інспекцію. За рік мова може йти про додаткові декілька сотень євро додаткових витрат. Але схема є.
Автор: Антон Павлушко
Здається в Україні поступово врегульовується питання з євробляхами як явищем. В появі самих «блях» немає нічого дивного, адже людина завжди знайде прогалину в законі, якщо закони написані погано чи економічні умови змушують шукати прогалини у законах.
На польських номерах
Звернемось до німецького досвіду війни з євробляхами. Німецькі законодавці теж борються з іноземними номерами як можуть. В межах Німеччини можна їздити на іноземних номерах до одного року. Із закону виключаються транзитні заїзди на територію країни чи короткострокові перебування.
Після одного року перебування в країні треба обов’язково переоформити авто в місцевих органах. Таким чином авто стає «німецьким», а власник повинен платити податок на машину,
проходити німецьку автоінспекцію та бути застрахованим в Німеччині. І саме ту починається найцікавіше.
Податок на авто в Німеччині залежить від моделі та двигуна (а отже і викидів CO2 в повітря). Німецька автоінспекція TÜV перевіряє старі авто кожні два роки. І з певного віку машини легше її продати ніж вчергове за дорого підготувати до інспекції Німецькі страхувальники коштують більше ніж якісь східноєвропейські страхові компанії.
Отже, умовний поляк, що вирішив жити в Німеччині повинен також почати платити німецькі податки, мати німецьку страховку та ще й доглядати авто, щоб пройти німецьку інспекцію. За рік мова може йти про додаткові декілька сотень євро додаткових витрат.
Але вихід є. Схема з «євробляхами» працює і в Німеччині, хоча і не так активно. Через відсутність внутрішніх кордонів в рамках Шенгенської угоди, прослідкувати, де фізично знаходиться авто, доволі важко. В останні роки контроль на деяких ділянках кордону знову поновився, але загалом кордони залишаються відкритими.
Далі працює класична схема – умовний «поляк» переїжджає до Німеччини, своє рідне авто переоформлюється на родича,
який залишається десь у польській гміні і той виписує доручення. Таким чином авто сплачує місцевий польський автомобільний податок та може бути застраховане в польській компанії. Також у Польщі легше і дешевше організувати технічну перевірку авто. Профіт.
Німецький євробляхер на польських номерах економить декілька сотень євро в рік
Це не пройде з умовним хорватським авто, бо там ще є діючий прикордонний режим, але з Польщею чи Чехією все ОК.
Теоретично можна роками економити на німецьких податках. Але авто на іноземних номерах, що постійно паркується в одному й тому самому місці, та на якому їздить один і той самий водій, може зацікавити оточуючих. А це законослухняні німці.
Авто на польських номерах може зацікавити сусідів
А ще краще не потрапляти в аварії та не отримувати штрафи. Якщо не пощастить з сусідами чи прискіпливим поліціянтом, то схему розкриють. Далі доведеться сплатити штраф, доплатити податки та «розмитнювати» авто.
Проте загалом така схема робоча, і люди, для яких економія декількох сотень євро є визначальною, і досі нею користуються. Це не так видно в районах де живуть німці,
бо ціна питання не така велика і місцева поліція більш прискіпливо ставиться до таких авто (також через рівень іноземного криміналу).
Інша справа парковки біля іноземних гетто, місцевим податківцям мабуть не дуже цікаво бігати за такими порушникам, а сусіди в таких районах і самі іноземці.
В Данії для німців дешевше
Але не тільки іноземці в Німеччині намагаються економити на податках. Ще декілька років тому існував відпрацьований механізм коли німці намагались купляти авто закордоном і економити на ціні.
Одним з найцікавіших ринків була Данія. Копенгаген виглядає раєм для власників велосипедів, але цьому допомагає не cтільки занепокоєність проблемами довкілля, zr високі податки при купівлі автомобіля. В різні часи доходило до націнки у 180%.
Копенгаген рай для велосипедистів. Це тому, що податок на нове авто доходив до 180%
Зараз наче ситуація стала більш стабільною, але все одно ціни на реєстрацію авто в Данії кусаються.
В свою чергу німецькі імпортери нових машин до Данії були змушені зменшувати маржу, максимально здешевлюючи машину, з якої потім ще доведеться заплатити шалені податки.
Тому базова ціна машини в Данії була менше ніж в сусідньому Гамбурзі. Цим і користались німці та їздили купляти нові авто до Данії. Потім авто просто реєструвалось у Німеччині. Ціна питання – економія декількох тисяч євро в залежності від моделі та комплектації.
Згодом ця схема стала доволі популярною і цим почались займатись окремі фірми. Авто з ре-імпорту можна купити не виходячи з дому. В свою чергу з цим почали «гратись» виробники, з різним рівнем оснащенням моделей, але загалом гарантія розповсюджувалась на все ЄС, тому авто з ре-імпорту купляють і досить.
Отже, «євробляхери» існують не тільки в Україні. Питання тільки в масштабах цієї схеми. Загалом, що у нас, що в ЄС користувач в першу чергу хоче зекономити – тут українські євробляхери нічим не відрізняються від поляків чи німців.
Зрештою, все зводиться до ціни питання – десь намагаються зекономити, щоб хоч якось їздити, а десь, щоб просто гарно їздити. Все зводиться до питання якості адміністрування в державі та розвитку місцевого ринку, що в «розвинених» країнах дозволяє не доводити ситуації до українського євробляхівського апокаліпсису.
