Ще кілька років тому електромобілі були чимось настільки ж дивовижним, як сенсорний телефон у 2005-му. Всі погоджувалися, що за ними — майбутнє, але користуватися побоювалися. Проте Німеччина вже оголосила, що до 2030 року збирається повністю перейти на цей екологічний вид транспорту.
Україні до такого ще далеко, і головною перепоною до масового переходу на електрокари у нас залишається низько розвинена інфраструктура: відсутність достатньої кількості зарядних станцій, спеціалізованих СТО та сертифікованих центрів обслуговування.
Якщо у Києві та інших містах-мільйонниках ситуація більш-менш прийнятна, то у решті населених пунктів бути власником електромобіля дуже важко. Крім того, інфраструктура відсутня навіть на великих автомобільних магістралях, що значно ускладнює пересування між містами. Простий приклад: дорога з Києва до Одеси на звичайному автомобілі з двигуном внутрішнього згоряння забере в середньому 5-6 годин. На електрокарі ж цей час мінімум подвоюється.
Чому? Тому що зарядні станції на АЗС уздовж трас майже відсутні, а там, де є — низької потужності, що збільшує тривалість повного циклу заряду. Тож виїжджаючи з пункту А, вам вже потрібно заздалегідь спланувати усі свої зупинки по дорозі до пункту Б з урахуванням зарядних станцій на вашому шляху. Якщо ж ваші розрахунки виявляться хибними, і авто таки розрядиться десь посеред дороги, у вас буде лише два варіанти — або викликати евакуатор, що обійдеться в чималу суму, або просити про допомогу власника найближчої розетки.
