Українці – таки непереможна нація, бо коли двоє немолодих людей взяли на свої плечі тяжку ношу добродійництва, то це варте подяки й захоплення.
У серці Тальнівщини, де звичайне обійстя стало осередком надії, Надія Степанівна та Володимир Васильович Маліванчуки, невтомні волонтери, щодня дарують частинку свого тепла та любові бійцям ЗСУ. Їхній син Віталій, захисник України з 24 лютого 2022 року, надихає своїх батьків на цю благородну справу.
Поряд з ними у волонтерському русі об’єдналися небайдужі серця: Олександр Гординський, Олександр Фещенко, фермери з Веселого Кута брати Новаки, Оксана Цюрупа та її донька Анастасія Маханець, Наталія Косміна, Сергій Терещенко, Олександр Медведєв, Сергій Рябий, Олексій Бойко, киянка Ірина Курка з сином, Олександр Мальцев. Тальнівці тісно співпрацюють з Черкаським благодійним фондом «Однодумці», яким керує Світлана Миколаївна Бондар. Кожен із них робить свій внесок у спільну справу, сплітаючи нитки підтримки навколо наших захисників.
Як же все почалося? Незважаючи на розгубленість у перші дні повномасштабної війни, Маліванчуки та їхні родичі з Києва не могли сидіти склавши руки й просто чекати на перемогу.
Допомагати армії почали ще тоді. На пропозицію Олександра Гординського спочатку закололи й переробили власних поросят, зготувавши в автоклаві м’ясні консерви й каші. Виснажлива праця стала своєрідним щитом від гірких думок і подарувала усім можливість робити добро.






Протягом цих важких років Надія та Володимир безупинно готують різноманітні домашні страви в автоклавах. Кожна посилка, спакована з любов’ю, стає символом підтримки: горохова та гречана каші, паштет, тушкованка, риба в томаті й олії, тушкована з ребрами картопля, тефтелі — це не просто їжа, це прояв турботи.
Зі слів пані Надії дізнаємося, що військові полюбляють рибні страви. Зі сміхом вона пригадує, що якось довелося переробити 400 кг дніпровської риби. Доки перечистили, усе навколо було в лусці. Назмітали її пів мішка. В автоклавах з тієї риби, а згодом зі свіжомороженої салаки зготували тефтелі та консерви в томаті й олії. За 2022-2023 рік законсервували 15 тисяч банок смачних страв, які потім радують не лише військових, але й місцевих жителів.
Українські бійці добросердні й подільчиві. Пригощають хлопців з інших підрозділів і місцеве населення.
Минулого року Віталій Маліванчук та його побратимами на свято Миколая віддали всі домашні частунки дітям з прифронтової території. Стояли бідні на узбіччі, а хати немає. Тяжко таке чути, а бачити ще важче.






Окрім їжі, ті два роки волонтерська спільнота передавала військовим каремати, окопні свічки, скоби, набори інструментів. Ірина Курка купувала берці, засоби особистої гігієни, ліки й одяг. Тепер – необхідне військове приладдя. «Коли ми відкрили терміновий збір на авто для мого сина та його побратимів, то велику грошову допомогу нам надав Володимир Мовчан. За це ми йому вдячні, – говорить пан Володимир. – Той автомобіль уже другий рік – вірний друг і помічник нашим бійцям».
З 2024 року Маліванчуки трохи змінили меню, їжу пакують вакууматором, посилки зі смачним товаром пересилають Новою поштою. До наїдків додають мінеральну воду «Поляна Квасова», яку на Закарпатті качають із колодязя глибиною 160 метрів. Військові називають її цілющою. «На прохання хлопців ми готуємо більше домашньої печеної ковбаси, м’ясних рулетів, курячої тушенини й ковбаси, копчених стегенець.
М’ясо для цих страв сотнями кілограмів дають фермери із Заліського, Веселого Кута й Вільхівця, – каже Надія Степанівна й додає: – Заквасили огірки й помідори. Закрили томатний сік. Наварили багато пекучої аджики й борщової приправи». За словами Володимира Васильовича, хлопці в окопах варять із неї швидкий борщ. На окопній свічці кип’ятять воду, кришать картоплину, кладуть приправу – і невдовзі гаряча страва готова.
Надія Степанівна та Володимир Васильович щиро дякують військовим за їхню відвагу та мужність. Мріють про той день, коли війна закінчиться, коли захисники й захисниці повернуться додому живими і здоровими. І поки є потреба, господар і господиня продовжуватимуть готувати з любов’ю для тих, хто боронить нашу країну.
Ця історія – яскравий приклад того, як прості люди можуть зробити великий внесок у справу перемоги. Доброта, підтримка та єдність – ось що робить нас сильнішими.
Наталія ГОЛОВЕЦЬКА
Читайте також: Підвищення зарплати важливіше коштів на ЗСУ: як голова Черкаської облради противиться аудиту, кошти з якого мають піти на військовихЧитайте нас також в Telegram!Запис Смачна домашня їжа для фронту: як жителі Тальнівщини допомагають ЗСУ спершу з'явиться на Вісті Черкащини.