Черкаси

Важка втрата для Тальнівської громади: відійшов у вічність захисник України

Сьогодні жителів громади знову зібрала важка звістка. Ми попрощалися з ще одним нашим воїном – Анатолієм Миколайовичем Шалуновим. Його серце назавжди зупинилося після тяжкого поранення. Анатолій Миколайович мав битись до повернення рідної домівки з перемогою, вимагає до батьків, коханої дружини, синів. Він мав би жити… Але тепер назавжди обраний служити небу. Шалунов Анатолій Миколайович народився 10 травня 1975 року в селищі Левада Тальнівського району Черкаської області в родині звичайних сільських працівників, які виховали трьох дітей – Анатолія, Олександра та Тетяну. Змалечку він був працьовитим, сумлінним, вмів захистити себе і своїх рідних. Закінчивши 8 клас Білашківської школи, вступивши до Ватутінського ПТУ, де здобув спеціальність електрика та тракториста. Розпочав трудову діяльність у Тальному електрику, тривалий час працював у ВАТ «Промінь». У 1994 році, у 19 років, створив сім’ю з Побережником Любов’ю Герасимівною. Разом вони народили та виховали двох синів – Руслана та Віталія. Анатолій був дуже відповідальним і хорошим чоловіком, надійною опорою для своїх синів та дружини.

Багато років Анатолій працював за кордоном – у Польщі та Фінляндії на сезонних роботах. Його вмілі руки були здатні на справжнє дива, він ремонтував оселі, допомагав односельцям, завжди готовий підставити плече. Його щирість, працьовитість та веселий характер назавжди залишитися в пам’яті тих, хто його знав. З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну Анатолій не міг стояти осторонь. 17 лютого 2023 року він став на захист України, пройшовши підготовку у с. Богодухівка Чорнобаївського району у складі військової частини А4851. Далі служив на Бахмутському напрямку в складі 404 стрілецького батальйону «Черкаси» на посаді гранатометника. 17 серпня 2023 року Анатолій отримав тяжке поранення.

Він довго згадувався в Харкові та Житомирській області, але, на жаль, здоров’я стрімко погіршувалося. Після переведення до роти охорони Третього відділу Звенигородського РТЦК 12 вересня 2024 року був звільнений за станом здоров’я. вплив на це, він залишився сильним і підтримує родину, допомагав батькам, особливо хворому батькові. І ось страшна звістка зіскочила селище Леваду і Білашки – 8 лютого 2025 року Анатолія Миколайовича не стало.

Гострий інсульт обірвав його життя. Йому було лише 49 років… Висловлюємо щирі співчуття родини нашого героя. Ольга Анатоліївна та Микола Володимирович втратили сина, Любов Герасимівна – коханого чоловіка, Руслан та Віталій – найкращого батька, Тетяна Миколаївна та Олександр Миколайович- брат. Ми розуміємо, що жодні слова не зменшать ваш біль, не загоять рани в серцях. Але ми все пам’ятатимемо, якою ціною здобувається наше сьогодення. Герої не вмирають. Вони залишаються з нами у кожній подиху, у кожній стукоті серця, у кожній дні, які вони подарували нам своїм подвигом. Їхня пам’ять – це наш обов’язок, це наша вдячність за все, що вони зробили. Спочивай з миром, наш Герою.Нехай небеса стануть твоїм новим домом. Твоє ім’я назавжди залишилося в історії Тальнівщини. Слава Україні! Героям слава! Поховали Героя на кладовищі в с. Білашки.
Пресслужба Тальнівської МТГ

Читайте також: З Тальнівщини на передову: Всеукраїнська Аграрна Рада передала ще 10 авто для ЗСУЧитайте нас також в Telegram!Запис Важка втрата для Тальнівської громади: відійшов у вічність захисник України спершу з'явиться на Вісті Черкащини.

Черкас, Оселя, авто, Посад, Перемога

Читайте ще