Черкаси

Майстриня з Тального: життя, вишите з любов’ю

Тальнівка Лариса Бобошко – жінка з неймовірною історією, де переплелися працьовитість, талант і любов до життя.

Коріння, що дарує силу

У мальовничому селі Павлівка, де ранки розмальовують небо ніжними барвами, а вечори пахнуть яблуневим цвітом, у сім’ї Ялини Матвіївни та Михайла Яковича Довжуків народилася довгоочікувана донечка Лариса. Вона була дитиною двох стихій: твердої, надійної – від батька-газовика, і тендітної, чарівної – від матері-рукомесниці. Ця спадщина переплелася в ній так природно, що навчила Ларису помічати красу там, де інші бачили лише буденність.

З раннього дитинства відчувала: у руках людини живе сила. Татові лагодили техніку, надаючи їй упевненості й спокою, а мамині – створювали справжню красу. І Ларисині рученята також прагнули цього. Шукали свій шлях, свою мову – ту, якою можна було б говорити із серцем світу.

Перші стібки і перші мрії

«Тато і вікна склив, і рами до них з дерева робив, і дахи покривав, і діжки робив, і вправним електриком був, а я все біля нього. Усю чоловічу роботу вміла робити. Мама була майстринею, шила, гарно вишивала»,

– розповідає Лариса Михайлівна.

Але не тільки до чоловічої роботи її тягнуло. Дівчинка могла годинами сидіти поруч із мамою, зачаровано спостерігаючи, як кольорові нитки оживають у її руках, утворюючи ніжні візерунки. Перші спроби доньки були несміливими: нерівний стібок, неточний шов. Проте кожен маленький крок надихав і не відлякував. Вона поверталася знову й знову, виправляла помилки, навчалась терпінню й увазі.

Шлях до медицини

Закінчивши школу з відзнакою, Лариса мріяла стати педагогом, але доля випадково привела її до Уманського медучилища. Після навчання вона вісім років працювала в Казахстані, де народилася її донька Анастасія. Через проблеми зі здоров’ям дівчинки сім’я переїхала до Тального, яке стало для неї другою домівкою.

«Я одразу ж влаштувалася старшою медичною сестрою в дитячу консультацію, де працювала до 1995 року, – розповідає Лариса Михайлівна. – Згодом, через фінансові труднощі, я поїхала на північ, у місто Радужний, але клімат там мені не підійшов, і я повернулася».

Життя між медициною та рукоділлям

У 1999 році Лариса повернулася до Тального,

і з того часу воно стало її домівкою. Працювала медсестрою, а у вільний час займалася улюбленим рукоділлям: в’язала шпицями та гачком, шила, вишивала. Її руки створювали справжні шедеври: від сорочок до теплих в’язаних костюмів. Спочатку жінка вишивала нитками, а згодом узялася за бісер, додаючи своїм роботам нового виміру й краси. Зараз вона віддає перевагу вишивці гладдю.

Життя не завжди було ласкавим. Доля підкидала випробування – інколи важкі та болючі. Були розчарування, втрати, безсонні ночі. Але Лариса знаходила розраду в тому, що знала з дитинства: у роботі рук. Коли серце тремтіло від тривоги, вона брала голку або спиці, і кожен стібок, кожен виток нитки заспокоював душу. Вона часто повторювала собі: «Тільки б руки працювали…» Коли вони зайняті – думки стають яснішими, а біль відступає.

Нова глава життя: рукоділля, підтримка та допомога

Після виходу на пенсію Лариса знайшла нове захоплення – пошиття постільної білизни. Вона створює як стандартні комплекти, так і унікальні вироби за індивідуальними замовленнями. Клієнти обирають тканину та надають розміри,

а кравчиня втілює їхні мрії про комфортний сон.

Окрім пошиття постільної білизни, вона також ремонтує одяг. За бажанням замовників, вона додає окремі деталі, перетворюючи стару річ на нову, неповторну. Майстерність і працьовитість Лариси Михайлівни швидко здобули визнання серед місцевих жителів, адже кожен виріб, будь то новий чи відремонтований, відрізняється уважністю до деталей.

З початком війни вона залишилася осторонь: безкоштовно віддала переселенцям всю пошиту постільну білизну та шила кровоспинні бандажі для фронту.

Поруч з Ларисою завжди її вірний чоловік Микола Васильович, який підтримує її в усіх справах та допомагає у роботі. Їхні онуки, Артем та Анна, є справжньою радістю для бабусі.

Героїня нашої оповіді вишиває своє життя, як полотно, нитками любові, праці та мудрості. Історія її життя – це нагадування, що справжня краса народжується в простих речах, створених з душею.

Наталія ГОЛОВЕЦЬКА

Читайте також: Аграрії передали військовим 20 автівок у день народження ШевченкаЧитайте нас також в Telegram!Запис Майстриня з Тального: життя, вишите з любов’ю спершу з'явиться на Вісті Черкащини.

фронт, школа, Спадщина, Доля

Читайте ще