У Черкасах 22 лютого відбулася акція на підтримку військовополонених та безвісти зниклих воїнів "Не мовчи — полон вбиває".
Водіїв, які проїжджали повз, закликали посигналити та підтримати родини воїнів.
"У мене зник безвісти цивільний чоловік. Майже рік ми чекаємо, маємо надію. Також прийшла підтримати усіх матерів та жінок, які теж в очікуванні. Сподіваємось, що у нас будуть гарні новини. Акція для нас — це як надія, а для наших хлопців — підтримка. Вони не самі, їх чекають", — прокоментувала пані Ніна.
"Вважається зниклим безвісти. Я дуже часто приїжджаю на акції. Хочеться нагадати всім про наших зниклих безвісти, щоб всі пам'ятали, що вони є, що ми їх шукаємо. Тут знайшла людей, які розуміють одне одного, які проходять ті ж випробування. Ми вже одна сім'я".
До акції долучилась жителька Драбова Людмила Сокол.
Її син пішов на бойове завдання, а вже наступного дня — зник безвісти:
"Зник мій син у травні 2025 року. Вже вісім місяців не чула його, не бачила. Скучила до такої межі, що всередині все болить. Пішов на завдання 13 травня, сказав: «Мама, їду на завдання, два тижні не дзвони, бо буду на завданні, зв'язку там не буде». 17 травня я не витримала, подзвонила в частину, на мене накричали, сказали, що все в порядку, він на завданні. 22 травня принесли листа, що він 14 травня зник безвісти".
Тепер про нього — жодної звісти, зазначила жінка.
"Куди не стукаю, куди не дзвоню, куди не пишу — ніхто нічого не каже. Чекайте, ждіть і все. Я приїжджаю аж із Драбова, за 70 кілометрів від сюди. Щонеділі стараюся приходити, у суботу в Золотоношу їжджу, у Київ їздила. Я постою тут, виплачу сльози, подивлюся, скільки в людей горя такого, як і в мене. Не передати словами, як боляче чекати і не знати нічого".
"Це найменше, що я можу зробити для того, щоб не забували про полонених і зниклих безвісти. Просто хочу підтримати людей, бо для мене це дуже важливо і боляче".