За останні кілька місяців центральні телеканали та інтернет-видання України переконали вже й останню собаку в глухому селі, що більшого борця проти корупції, аніж голова Одеської облдержадміністрації, екс-президент Грузії та великий реформатор Міхеіл Саакашвілі, в нашій країні немає. То він нещадно бореться із незаконною забудовою, то викриває жадібних корупціонерів-митників, то дає прочухана СБУшникам, які в повному камуфляжі, в масках і з автоматами, поклали в асфальт дядька, що насмілився без їхнього «височайшого» покровительства продавати за кордон волоські горіхи через одну із одеських митниць…
Красива картинка, насичені емоційні монологи та діалоги, праведний гнів, натхненне обличчя борця, названі вголос прізвища злочинців, – усе зі смаком і не виходячи за невидимі рамки, які очевидно, таки існують. Адже головними корупціонерами Саакашвілі називає урядовців, Прем’єр-Міністра, прокуратуру, митників… Хоч навіть пересічні українці в курсі, що олігархічно-корумпована система влади в Україні має три голови, як мінімум, – Президент, у першу чергу, Голова Верховної Ради (парламентсько-президентську республіку маємо-таки)
та Прем’єр-Міністр. Однак здатність перших осіб держави навести порядок жодного разу не була поставлена під сумнів, попри їхню пряму за це відповідальність, а щодо того, щоб кинути тінь на їхню причетність до корупційних потоків, не було і мови, окрім пріснопам’ятного Яценюка…
Звісно, Міхеіл Саакашвілі справді серйозний політичний гравець і талановитий реформатор, одначе, складається враження, що його використовують як ширму, громовідвід чи страховисько, яким лякають тих, хто відмовляється визнавати владу домінуючих корупційних кланів. І можливо, на перспективу, йому готують роль привабливої цукеркової обгортки на найближчих парламентських виборах, у яку загорнуть те ж саме політично-пристосуванське «Ге», що завжди пролазило у навколо владні, грошовиті і рейтингові політичні проекти. Хіба цим не пояснюється масштабна промоушен-хвиля Саакашвілі у центральних ЗМІ, адже коштує подібна медіа-розкрутка дуже недешево, а провідні українські телеканали належать відомо кому?
Опосередковано на такі думки наштовхує і список людей, які нібито мають розбудовувати Рух Саакашвілі в Черкаській області – представники бізнес-оточення нинішнього губернатора,
які засвітилися на антикорупційних форумах, нардеп із команди БПП Владислав Голуб, який виграв вибори за рахунок брудних технологій, люди, які безпосередньо займались корупцією. І десятка тих громадських активістів, які в Черкасах просували різноманітні, без сумніву хороші і потрібні, проекти за грантівські кошти, – не вистачить, щоб прикрити той «обмазаний дьогтем скандалів» сором.
Інакше, скажіть, чому ми не маємо подібних Саакашвілі в кожній області? Невже ситуація із корупцією на Одещині принципово відрізняється від того, що ми маємо в інших регіонах країни. Хіба на Черкащині чиновники не беруть хабарів? Хіба це не у нас раз у раз вибухають скандали то з відмиванням коштів структурами того ж Голуба на очистці річок у Золотоніському районі, чи на закупівлі квартир АТОвцям Черкаською облдержадміністрацією, чи на придбанні медикаментів черкаським лікарням? Список можна продовжити, одначе навіть ці масштабні кримінально-політичні бомби не мали свого серйозного продовження у правоохоронних розслідуваннях. На щось відверто закрили очі, щось спустили на гальмах… І не тому,
що у нас голова ОДА не Саакашвілі, а Ткаченко. А тому, що система скрізь однакова, і одним, таким як Саакашвілі, «батьки народу» у столиці дозволили говорити, а іншим – дали можливість красти. Сьогодні таким «речником», а заразом і додатковим клапаном для спускання народного гніву, що все більше наростає, є Саакашвілі. Завтра може бути хтось інший…
Питання лише в тому, чи згодні ми на те, щоб нас як зайву пару спускали через визначені владно-олігархічними «папіками» дірки? Навіть не сумніваюсь, що на Черкащині, яка завжди була колискою усіх визвольних національних рухів за незалежність і демократичний розвиток України, достатньо порядних, патріотичних і професійних людей, які незгірш від Саакашвілі можуть боротись проти корупції, які будуть чесно працювати поліцейськими, прокурорами, головами райдержадміністрацій, губернаторами, урядовцями. Нам треба тільки об’єднатись, адже і Януковича перемогли тоді, коли разом повстали всі здорові громадські сили, забувши про дрібні чвари. А корупція – дракон у рази сильніший і підступніший. Тож жодні іноземні реформатори,
навіть найталановитіші, нам не збудують нашу справжню українську державу, в якій «своя правда і сила, і воля». Бо, як говорить давня українська приказка: якщо в хаті прибирають гості, значить хтось умер.
Нам, українцям, черкащанам, нарешті треба довести, у першу чергу самим собі, що ми здатні господарювати у власному домі: в селі, в районі, в області, в Україні. Як любить повторювати мій добрий товариш – лише знизу у нас є шанс створити фундамент, який зцементує майбутнє українського дому. І, врешті-решт, як стверджував наш незабутній Василь Симоненко:
Україно, ти моя молитва,
Ти моя розпука вікова…
Гримотить над світом люта битва
За твоє життя, твої права.
Ради тебе перли в душу сію,
Ради тебе мислю і творю…
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю.
Леонід Даценко, народний депутат України VII скликання
