У мальовничих Івківцях на Чигиринщині уже третій рік діє розважально-пізнавальна атракція «Зерноленд». Охочі до пригод можуть постріляти з лука, приміряти старовинний одяг, пройти квест на Семидубову гору, власноруч випекти ароматний, хрусткий хлібець, виготовити папір і просто відпочити та набратися позитивних вражень, пише "Нова Доба".
«На власні очі побачити, як раніше готували хліб»
У сезон до «Зерноленду» щодня приїздить до 200 туристів із Черкащини та сусідніх областей: Кіровоградської, Полтавської, Київської. Створив яскраву розвагу історик, уродженець Івківців Назар Лавріненко. Хоча ідея розважального комплексу з’явилася не одразу.
– Почалося все далекого 2007-го року, тоді громадою взялися за відновлення старого вітряка. Виграли невеличкий гранд, за виручені гроші придбали дошки. Зібралися селом, влаштували справжню толоку, – пригадує Назар Петрович. – Відновили швидко й на тому зупинилися.
І хто знає, чи мала б історія продовження, якби не участь у польсько-українському проекті «Розвиток мікропідприємнитцва на селі» й знайомство з громадською діячкою Оксаною Колісник.
– Вона саме шукала експерта з туризму. Ознайомився з ідею, загорівся. Щоправда, в якому напрямку рухатися, визначили не одразу, – розповідає Назар Лавріненко. – Та вже коли маємо в селі таку унікальну пам’ятку – вітряк, то вирішили з цим і пов’язати розваги. Кожен відвідувач може намолоти борошна, випекти здобу, словом, на власні очі побачити, як раніше готували хліб.
Справжня сокира вікінгів і холодильник на льоду
Відремонтувавши старий сарай, зробили там унікальний музей, де зберігаються цінні старовинні речі, зібрані здебільшого в Івківцях.
– Серед справді унікальних, але привозних експонатів, у нас є холодильник. Таких речей лишилося мало, кілька в Україні. Наш виготовлений у 1800-х роках. Знайшли його випадково – в одного чоловіка стояв у гаражі, слугував за тумбу для інструментів. Реставрували його, зараз виставляється в музеї, – відзначає Назар Петрович. – Принцип роботи там дуже простий: холод забезпечував спеціальний контейнер із льодом, який мінявся щотри дні. Лід заготовляли на Дніпрі чи ставках ще взимку, ховали в сховища, встеляли соломою, де він зберігався протягом року.
Музей хоч і зберігає чимало цінних стародавніх речей, проте кожен експонат там можна брати до рук, фотографуватися і самотужки перевіряти роботу того чи іншого механізму.
– Нещодавно до нас потрапила справжня сокира вікінгів. Два метри ручка, загнуте лезо, проти такої зброї не міг встояти жоден меч, – розповідає Назар Петрович. – Із цією штукенцією особливо полюбляють фотографуватися наші відпочивальники.
Крім музею, відвідувачі «Зерноленду» проходять квест до Семидубової гори, де за однією з версій перепохований Богдан Хмельницький. А ще за ясної погоди там відкривається неймовірний краєвид на Черкаси й видно, як внизу шугають орли.
Охочі ознайомитися з традиційними ремеслами беруть участь у майстер-класах з гончарства, ковальства, ткацтва, вишивки, виготовлення ляльки-мотанки, паперу. А ще долучаються до цікавих забав: вчаться стріляти з луків та арбалетів, грають у настільні ігри.
– Звісно, всіх відвідувачів частуємо смачним кулішем, а ще в нас можна самотужки напекти коржів і поласувати з медом.
Свіжий хліб з печі й сушені ягоди
Із появою «Зерноленду» в селі пожвавилося і життя.
У сезон – з першим теплом і до морозів – сюди приїздять групи туристів, здебільшого діти. За день буває до двохсот відвідувачів.
– Місцеві жителі завчасно дізнаються, хто коли приїде, і готуються наповну. Хтось випікає пиріжки, хтось (залежно від сезону) виставляє на продаж полуницю, малину, вишні, яблука, абрикоси, виноград, мед. Івківчани мають змогу підзаробитися, – відзначає пан Назар. – Це, по суті, унікально для сучасного села, адже вперше не ми їдемо в місто й лишаємо там свої кошти, а люди їдуть до нас і купують місцевий крам.
Та на цьому селяни зупинятися не збираються. У планах подальше зростання прибутків та реалізація кількох проектів.
– Зокрема, хочемо поставити ще й хлібопекарню, щоб свіженьку здобу одразу й на продаж. Зараз муруємо українську піч, аби дітлахи могли самі посадити пироги і вже через півгодини смакувати свіжу випічку, – відзначає Назар Лавріненко.
А ще цього року селяни створили кооператив по сушінню фруктів.
– Усі сезонні ягоди й фрукти будемо фасувати в спеціальні пакетики зі штампом «Зерноленду» й продавати туристам. А як справа піде добре,
то ще й хотілося б налагодити співпрацю з супермаркетами у великих містах, – ділиться планами на майбутнє Назар Петрович.
«Зерноленд» – комерційний проект, який покликаний приносити кошти
За такими розважальними атркаціями, на думку пана Назара, майбутнє кожного села.
– По-іншому просто не вижити. Адже, за великим рахунком, це одна з небагатьох можливостей, яка може дати поштовх до розвитку, – переконаний чоловік. – Близький час, коли села почнуть зникати з карт України. Цей процес уже розпочався, просто він ще не такий помітний.
Попри всю унікальність, «Зерноленд» у першу чергу – комерційний проект, який покликаний приносити кошти.
– Зараз усі прибутки вкладаємо у розвиток проекту, адже маємо ще чимало задумів, на реалізацію яких потрібні гроші. Та менше з тим, в усьому світі музеї приносять прибуток, створюються виїзні експозиції, які мандрують країнами, заробляючи гроші, – розповідає Назар Петрович. – Просто назбирати колекцію цінних речей, засклити їх і нікому не показувати, зберігаючи десь в сховищах, не заробляти на цьому – неприпустимо.
Та, на жаль, більшість українських музеїв працюють саме за таким принципом.
– За свою роботу беремо символічну плату – 50 гривень із кожного учасника в групі. Ті, хто приїздить удвох-трьох, можуть відвідувати нас безкоштовно. І за своїм бажанням пожертвувати на розвиток музею якусь суму, скільки не шкода, – пояснює Назар Петрович. – Це дуже скромні гроші, але вони свідчать, що справа живе, розвивається, а за свою роботу ми отримуємо хоча й невелику, але винагороду.
Фото "Нова доба"
