Черкаси

Кошик, з яким ходили в церкву і на риболовлю

15 чер•Gazeta.ua

Цей кошик 80-річний Михайло Грищенко із Черкас купив у Миколаєві 1972-го. Сплетений із пластикових шнурів. Коштував 5 крб. На ці гроші можна було взяти 2 кг докторської ковбаси або 25 хлібин.

Я жив тоді в селі. Як бригадира залізничників відправили на підвищення в технікум. Навчалися з понеділка по п'ятницю. Щоразу додому купляв якусь корисну річ. В одному магазині побачив ці корзини. Їх було понад 100 штук різних кольорів. Найбільше сподобалася блакитно-жовта. Всередину поклав дві палки копченої ковбаси й подарував дружині Галі, розповідає Михайло Петрович.

З цим кошиком ходили до церкви святити паску. Носили родичам молоко вміщалося дві трилітрові банки. Щоб не розбилися, між ними клали газету. Він служить і тепер. Узимку в кошику зберігаємо посадкове насіння. Влітку носимо з городу огірки, помідори, дині. Восени зручно тягати в погріб бутлі з консервацією, продовжує Михайло Грищенко. За всі роки не відірвалися ручки й не випало дно. Сини брали кошик на риболовлю. До ручок прив'язували мотузки й до половини занурювали у воду. У кошик кидали зловлену рибу. Там вона плавала й не псувалася.

Якось кошика позичила сусідка. Їздила з ним у райцентр. Коли поверталася, дорогою зайшла в сільмаг. Поставила на підлогу, а сама щось розглядала. Помітила давню подругу, з якою багато років не бачилася. Та запросила в гості. На радощах сусідка забула про кошика й пішла. А ввечері його нам передали через людей. Бо знали чий. У селі такий мала тільки наша сім'я.

Читайте ще