7 липня в селі Самгородок Смілянського району на Черкащині справили дев'ятини по 79-річному Василеві Полибі. Він був учителем. Помер 28 червня від раку легенів.
Тато помер опівдні. Я приїхала на годину пізніше. Заходжу, а мама каже, що батька вже немає, розповідає донька 52-річна Світлана Кучеренко. Хворобу в тата виявили два місяці тому. Хоча значно раніше скаржився, що болить у животі або печінці. На обстеження не погоджувався. Тато виготовляв вікна, двері, різьблені меблі. Допомагав односельчанам будуватися. Нам із братом купив хати в Смілі.
З п'ятого класу батько навчив мене працювати на столярному й металообробному станку, згадує син 47-річний Петро Полиба. Якось приїхав до мене, а я змайстрував євродвері. Він закурив цигарку, каже: "Да, я б такі не зробив". Для мене це була найвища його похвала.
Василь Полиба прожив 55 років у шлюбі з дружиною 80-річною Марією Амросіївною. Вчителював у сільській восьмирічці з 1967-го.
Тато робив майже до 70 років. Викладав малювання, фізкультуру, трудове навчання, біологію, фізику та історію, розповідає Світлана Василівна. Він був сином офіцера. Його батьки до війни жили в Польщі. Звідти приїхали в Самгородок. Батько пішов воювати і більше живим його не бачили. А мати так і лишилася сама з двома дітьми. Тато мріяв видати книжку про своє дитинство, війну і село. Але не встиг.
Поховали Василя Полибу 29 червня на новому сільському кладовищі. У нього залишилися четверо внуків і троє правнуків.
