Відома черкаська волонтерка Оксана Циганок провела новорічне свято в зоні АТО, виконуючи роль Діда Мороза для воїнів та жителів прифронтових сіл. Фото-звіт із поїздки вона виклала на своїй сторінці у “Фейсбук”.
“У новорічний час так хочеться подякувати нашим захисникам, нашим мужнім чоловікам! Для них не існує вихідних чи свят, вони боронять нашу Україну і наш мир. Так хочеться передати їм нашу підтримку, нашу любов і величезну подяку! Дійсно, вже немає тих нагальних потреб у одязі чи харчах, і скрізь нам хлопці говорили, ви головне самі приїздіть… Здається, вже скільки дитячих листів передали, але повсюду спостерігали той розчулений погляд чоловіків, коли до рук беруть малюнки.
Тож чергова поїздка видалася дійсно новорічною – в різні сторони фронту направилися сани Діда Мороза! Новорічна повозка була забита смаколиками: тортами, пирогами, тістечками, печивом, рулетами, пиріжками, здобою, салатами, вареничками, кобасою, рибкою… Вперше ми везли новорічні ялинки!
Величезна подяка всім, хто долучився до збору подарунків, одягу, іграшок та продуктів харчування для дітей прифронтових сіл біля Маріуполя!
Продуктів та подарунків було стільки, що довелося шукати 3-тонний автобус та довантажувати “Газель”! Крупи, овочі, олія, теплий одяг, іграшки, взуття, а також солодкий новорічний подарунок для кожної дитини від черкащан! Далі два загружених буса всю ніч вдорозі до Маріуполя, зупинка на СТО – в одній машині лопнула ресора, а в іншій прокол двох колес, скориставшись паузою, навідалися до прикордонників на бойовий корабель, передали їм добреники і поспілкувалися. Заступник командира корабля земляк з села Чапаєвка! Познайомилися з коком, який пройшов кастинг на «Майстер ШеФ», але його не відпустили на зйомки! Готовити для прикордонників – почесна місія!
Найбільша школа в с. Гранітному нас вразила своєю патріотичністю! Великий уклін директору! Неймовірно, що через якісь лічені кілометри сєпари, а їх школа просто зразок патріотичності та національної свідомості! Директор, вчителі чекали до вечора. «Ми дуже вдячні, що ви приїхали! Не залишайте нас самими, нам дуже важливо знати, що ми не одні!», – говорила з сумом в очах директор Леся Степанівна… Вони наголошували на потребі нашої підтримки,
підтримки українського народу, що живе на “спокійній території”. В цьому ж селі ми заїхали до наших війскових із привітаннями.
Потім шлях лежав до ще одних відважних, їх позиції серед поля і посадок… І це ще раз нагадало про те, що ми просто не маємо права жалітися на холод чи ще якісь дрібниці, коли там на позиціях хлопці живуть у польових умовах не день, і не місяць.
Практично кінцевою точкою були бліндажі айдарівців. Ми добиралися із вимкненими фарами, а вдалині вже бачили вогні Донецька. Поночі вивантажили практично усе, що залишилося, а головне новорічну ялинку та подарунок – генератор для черкащан (куплені за кошти працівників обласного пенсійного фонду, Чикало Р. О. та Коваля В.В.)
Дорогою назад на блок-постах ми вітали хлопців різними пожитками – палками ковбаси і хлібом, пиріжками і різним смачненьким. А на завершення новорічні сани заїхали до шпиталю в Дніпро, там дуже по-домашньому з побажаннями найскорішого одужання привітали наших воїнів. В шпиталі зустріли поранених айдарівців з тих позицій, з яких поверталися, відразу знайшлися і спільні знайомі.
Не знаю, чи схожі ми були з Машою Подолянчук (дружиною загиблого героя Жені Подолянчука) на Діда Мороза і Снігурку, але гарний настрій залишили всюди, де були…” – розлого написала Циганок.
