«Поліція для військових»: розмова з начальником черкаського відділу ВСП

Днями, 2 червня, Черкаському зональному відділу військової служби правопорядку виповнилося 18 років з дня його створення. Головними завданнями (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3099-14#Text)ВСП є контроль за вчинками військових, регулювання дорожнього руху та запобігання правопорушень серед військовослужбовців.

Начальник черкаського зонального відділу військової служби правопорядку ЗСУ полковник Сергій Чередниченко служив 10 років у радянській армії, 11 років працював в правоохоронних органах і нині знову повернувся до військової справи. Він досконало знає всі «внутрішні» моменти такої служби і розповів їх «Про все» (https://provce.ck.ua/rozmova-z-nachalnykom-cherkaskoho-viddilu-pravoporiabku/?fbclid=IwAR2gCzNPBBep_A9W8pfqN7d7XCV_kfZcjyuSaYYKPWnfJywgrBZ-DJ8lTMc). (https://provce.ck.ua/rozmova-z-nachalnykom-cherkaskoho-viddilu-pravoporiabku/?fbclid=IwAR2gCzNPBBep_A9W8pfqN7d7XCV_kfZcjyuSaYYKPWnfJywgrBZ-DJ8lTMc)

- Яке «найпопулярніше» правопорушення у Збройних сила України на сьогодні?

- На сьогодні одне з найпоширеніших правопорушень військовослужбовців – самовільне залишення частини. За час так званих хвиль мобілізації та на початку війни, коли були найгарячіші фази боїв, таке дуже часто траплялося. Але з цим нічого не зробиш – таке суспільство. Хтось приходить, розчаровується у збройних силах і потім покидає частину. Але злочином це вважається лише тоді, коли частину покидають на 10 діб і більше. А залишення частини до 10 днів – це адміністративне порушення.

- Скільки військовослужбовців вчинили це правопорушення за останній рік?

- У зоні нашої діяльності з початку 2021 року залишали частину на 10 діб і більше - тричі. Але в основному правопорушення відбуваються у зоні проведення ООС – оскільки велика частина військовослужбовців там перебуває ще з початку війни.

- Які найчастіші причини самовільного залишення військової частини?

- Причини різні: дівчата, сімейні обставини, службові негаразди чи особисті дані людини. Їх справді безліч і вони дуже різноманітні. Найчастіше тікають додому.

Там ми їх і розшукуємо. Але нещодавно розшукали військовослужбовця з іншої області, який перебував у розшуку. Призвали його теж не з Черкащини, але він приїхав сюди до товариша. І коли набрид тому – ми отримали дані, де знайти цього військового. Хоча навіть не знали, що він у Черкаській області.

- Що чекає на військовослужбовця, який залишив частину?

- Як правило, його можуть притягнути до відповідальності за ч. 407 Кримінального кодексу України. Але якщо військовий покинув частину менше, ніж на 10 діб, то його чекає адміністративне покарання. Зазвичай це штрафи, конкретний термін позбавлення волі або умовне позбавлення волі. Жорстких правил немає, бо в кожного різні обставини. За останні 5 років лише раз чи двічі військовослужбовцям призначали покарання у вигляді позбавлення волі.

- Чи брав участь підрозділ черкаської ВСП у бойових діях? Втрати були?

- У черкаському зональному відділі бойових втрат не було. Хоча наша перша військова кандидатура була першою в Україні, хто поїхав у Слов’янськ. Потім були в Попасній, в Авдіївці під час гарячих подій, потім у Бахмуті, зараз – у Торецьку.

Але ми не ведемо бойові дії. Займаємося розслідуванням поранень, загибель, втрат техніки чи вчинення кримінальних правопорушень.

- Що найчастіше є причиною поранень і смертей на передовій?

- Причини бувають різні – і поранення, які наносить ворог, і необережне поводження зі зброєю, і конфлікти. Бувають і небойові втрати. Але найчастіше такі ситуації виникають у тих випадках, коли людина звикає до зброї і не відчуває поряд з нею небезпеки. Тоді стаються прикрі ситуації необережного поводження зі зброєю.

До того ж зараз є багато мінних полів, які залишилися з попередніх років. І ворог розкидає міни безпілотниками там, де їх вчора не було. Ці розкидані міни самонаводяться і самі встановлюються. У нас таких, наприклад, немає.

- Вас не ображає вислів, що «військова служба правопорядку – це звичайні патрульні для військових»?

- По-перше, у нас є відділ патрульно-постової служби.

По-друге, не можна на це ображатися. У суспільстві також не люблять поліцію і ніколи не любили людей, які пильнують законодавство. Але все одно Закон повинен працювати один для всіх. І ми забезпечуємо правопорядок у ЗСУ. А там також є порушники – попри те, що люди дуже підтримують збройні сили.

І там також є люди, які крадуть, які торгують зброєю чи її втрачають, самовільно залишають частину або правила носіння військового одягу.

Але я впевнений, що будь-яке порушення дисципліни й порядку має бути покаране. Тому що армія – це механізм, який повинен працювати бездоганно. Ми цей механізм лагодимо.

- Траплялося, що військовослужбовці просили «зам’яти» справу?

- Всі правопорушники просять не фіксувати порушення, десь закрити очі. Але ми дивимось, відкриваємо очі, фіксуємо і притягуємо до відповідальності.

- Хто порушує найменше – строковики, контрактники чи резервісти?

- Порушують всі, але резервісти перебувають на зборах нетривалий час і відбувається це на полігонах у закритих військових частинах. Буває, що вони порушують, але через недовготривале перебування вони просто не встигають це зробити.

Контрактники порушують більше, ніж інші, бо перебувають більше за територією частини. А строковики менше «гуляють» і зазвичай виходять не самі, а з командиром, який відповідає за них.

- Які є «групи ризику» серед військових?

- «Групи ризику» є в залежності від військової частини, посади. Особиста характеристика людини – це не головне. Наприклад, якщо посада військовослужбовця не передбачає ризиків, то йому немає як проявитися. А якщо військовослужбовець обіймає посаду, яка провокує на незаконні дії, то приділяємо більшу увагу саме цій категорії.

Немає розподілу на молодих і старих, менш чи більш досвідчених. Якщо у людини є схильність до скоєння правопорушень, то рано чи пізно він це зробить.

Безпричинно ми нікого не перевіряємо. Завжди є привід.

- Що найбільше подобається в роботі?

- Захищати державу і робити армію дисциплінованою і кращою.

- З власного досвіду: кого жінки більше люблять – військових чи поліцейських?

- Я бабієм не був, але можу сказати, що це точно не залежить від посади чи роду діяльності. Жінки, мабуть, люблять тих чоловіків, з якими почувають себе в безпеці і які дарують їм впевненість.

- Чи змінилось ставлення українців до війни?

- Люди вже звикли до неї, збайдужіли. Щоб ви розуміли, на сьогодні в нас приблизно 400 тисяч людей – учасники бойових дій. ЗСУ – 250 000. Нехай ще 250 – прикордонники, Нацгвардія і поліція. Але навіть не всі з них мають статус учасника бойових дій. Разом немає й мільйона. А в Україні живуть 42 мільйони людей. Розумієте, яка частка задіяна?

Люди просто живуть своїм життям. Половина – російськомовне населення. Мені це відверто не подобається. Тому що у побуті можете розмовляти якою завгодно мовою. Але у нас є державна мова, українська – і її потрібно берегти, цінувати і нею розмовляти.

Україна – це серце світу. А найкращі воїни – українці. В усі часи. І за свою країну потрібно воювати. Потрібно перемагати.