Черкаси

«Кінцева зупинка» для чотирилапих: де в Черкасах ховають померлих домашніх улюбленців

4 лип•Прочерк

Білий тинок чи металеві ґратка, гранітні плити з фото чи дерев'яні таблички – абсолютно не важливо. Всі вони є символами незагоєної скорботи по колишніх улюбленцях під стінами людського цвинтаря № 5. Але це місце лише видима частина всіх черкаських поховань тварин.

– Ховаю іноді у своєму ж дворі, адже живу у приватному будинку, іноді у лісі. Зазвичай взагалі-то – другий варіант. Ніяких могилок ніхто не ставив, бо немає сенсу: копнули ямку завглибшки не більш ніж пів метра, поклали, закопали. Проблем з пошуком місця не було, адже живу прямо біля лісу. – Поділилася тим, як розв'язувала цю проблему жителька Черкас Марія Камінська.

І вона – не єдина, хто таким чином прощається з колишніми улюбленцями. Чи не кожен черкащанин, який мав тваринку саме так проводить свого друга в останню путь. Дівчина не зверталася до служб з утилізації, тому що вважає, що хатні тварини нічим не відрізняються від диких:

– Лісу тіла ці не заважають, адже то звичайні тварини, яких там багато. Ліси мого мікрорайону не дуже великі, в них часто бувають люди, але все ж таки для поховання обирали місця,

в яких вони бувають найрідше.

Про цвинтар тварин Марія почула вперше, але все ж не проти його існування, адже, на її думку, таке місце має офіційно бути у кожному місті.

Щодо саме утилізації тіл перший заступник директора КП «Черкаська служба чистоти» Олександр Савенко зазначає, що, в принципі, люди можуть завжди звертатися до їхнього підприємства з вказаного питання. Так, по підприємству є затверджений тариф у сумі 14 гривень за кілограм по утилізації біологічних відходів, якщо в людей трапилася трагедія і помер улюбленець. Тож подзвонити, укласти одноразову угоду і вирішити таким чином питання можливо, але звертаються дуже рідко.

– Щодо інших біологічних відходів, наприклад, це смерті бродячих тварин, то для цього є яма Беккарі на полігоні, – зазначає Олександр Савенко і визнає.

Як відомо, проблемі утилізації біологічних відходів з усього міста – вже не один рік. Післяопераційні біологічні відходи, забруднені матеріали роботи лікувальних закладів і тіла мертвих тварин досі звозять на полігон твердих відходів – у так звану яму Беккарі. Але є проблема з її заповненням,

бо вона не безмірна. У Черкасах роками тривають розмови щодо облаштування муфельної печі. Кошти на її придбання, а також на будівництво приміщення для неї, виділили з обласного бюджету. Встановили її у районі «Д», подалі від житлових приміщень, та передали на баланс міста – комунальному підприємству «Екологія». Бракувало лише ліцензії на утилізацію небезпечних відходів, яку видає Міністерство екології та природних ресурсів України (https://procherk.info/news/7-cherkassy/39580-po-mufelnij-pechi-zalishilosja-otrimati-papirets-iz-kieva). Про це говорив начальник відділу екології Черкаської міськради Володимир Гусаченко. Міська влада обіцяла розв'язати питання «найближчим часом». Поки що «найближчий час» ще не настав…

– Але там є інші нюанси, муфельна піч має працювати безперебійно, тож незрозуміло ще, які там будуть обсяги утилізації, – додав Олександр Савенко.

Засновниця благодійного фонду «ДоброКіт» Яна Тябут відзначає, що часто стикається зі смертями тварин, адже має справу з новонародженими кошенятами, серед яких велика смертність, з тваринами після ДТП і просто старими,

які доживають свого віку. Тому питання утилізації тіл для неї дуже актуальне.

– У моєму ідеальному уявленні для розв'язання цієї проблеми мають бути крематорії. У будь-якому разі тіло тварини повинно спалюватися, тому що ми не знаємо, чим хворіла вона. Дуже часто люди не роблять розтинів і не дізнаються, що стало причиною смерті, тому для мене спалювання – це найідеальніший варіант, який в принципі може бути, – каже засновниця благодійного фонду.

Водночас, Яна Тябут нічого не має й проти цвинтарів. Головна умова – щоб вони були розміщені на спеціально відведеному для цього місці. Проте, наголошує на тому, що якщо людина все ж вирішила поховати тварину, а не звертатися до служб, вона має прослідкувати, щоб все було екологічно. Вона пам’ятає випадки, коли господарі, ховаючи свою післяопераційну чи хвору тварину, не знімали катетери або загортали тільце в одноразові медичні пелюшки.

– Поховання тварини має бути екологічним. Це може бути якась картонна коробочка або паперовий пакет, куди ви можете покласти тваринку, щоб там не було ніяких зайвих речей, які можуть зашкодити екології, – каже пані Тябут.

А для того, щоб швидше реабілітуватися після смерті тварини, пропонує завести нову, яка почне розривати емоційний зв'язок з попередньою.

Анастасія Щетініна

Читайте ще