Черкаси

Черкаські студенти найчастіше їдуть навчатися до Польщі

17 січ•Dzvin.media

За кілька тижнів в Україні офіційно завершиться навчальний рік. Випускники обиратимуть вищі та середні навчальні заклади, де вони зможуть продовжити освіту. Ще півтора десятки років тому абітурієнти особливого вибору не мали – лише вітчизняні вузи. Зараз є альтернатива – навчання за кордоном. Попри пандемію й пов’язані з нею обмеження в пересуванні така освіта залишається вельми популярною. Чи легко навчатися за кордоном? Що для цього треба? Розмовляємо із Олександром Мусієнком – власником та засновником освітньої агенції з міжнародного освітнього обміну “Супутник Студента”. Олександр – випускник програми “Акт в Підтримку свободи – Програма обміну майбутніх лідерів”. У 2000/01 роках рік навчався у Сполучених Штатах Америки, де був найкращим учнем школи та здобув нагороди з ораторського мистецтва на рівні штату. Випускник Національного університету імені Тараса Шевченка за напрямом “банківська справа”. З 2008 року займається навчанням за кордоном Олександре, не секрет, що минулий рік з початком пандемії зіпсував навчальні плани багатьом городянам та жителям області.

Яка ситуація зараз? Чи можна говорити про відновлення попиту?

Безумовно. Минулий рік з пандемією налякав багатьох: і майбутніх студентів, і закордонні навчальні заклади. Абітурієнти, які ще восени 2019 були твердо переконані, що навчатимуться за кордоном, різко змінили плани. Це й зрозуміло: злякалися вони, злякалися батьки, які воліли залишити дитину біля себе. Діти вступали у вузи міст-мільйонників – Києва, Харкова, Дніпра, Одеси й Львова. Минуло три-чотири місяці. Зараз вони зрозуміли, що час іде, життя швидкоплинне й можна попрощатися із мрією навчатися в престижних закордонних вузах. Тепер ці студенти повертаються й просять допомогти із навчанням за кордоном. Вони керуються економічною доцільністю: місяць житті в Польщі обходиться студентові в 300 євро. У Києві, Харкові й Одесі навряд чи ця сума буде меншою. Можна сперечатися, що якість навчання в Україні не гірша, але цифри кажуть зворотне. Зі вступом Польщі до Євросоюзу останній надав освітній галузі країни мільярди євро. Там, де українські студенти самі купують обладнання чи компоненти для дослідів,

польські вузи мають усе в достатній кількості. За кордоном усе обладнання доступне. Якщо йдеться про навчання журналістів, то, скажімо, вузи чи коледжі мають відеокамери вартістю 15-18 тисяч доларів. Зрозуміло, що на них можна створювати сучасний контент. Якщо йдеться про програмне забезпечення – то це найновіші технології. Кажучи образно, українська освіта залишається на рівні 2006-08 років, польська – 2013-14, канадська – 2021 і навіть 2022. У Канаді працевлаштовуються 92% випускників. Роботодавці задоволені ними на 98%. Зрештою там учать того, з чим напряму зіткнеться молодий працівник. Він приходить на роботу й витрачає час лише на соціальну адаптацію до нового колективу. У нас на першому робочому місці студенту кажуть: «Забудься все, що ти вивчав в університеті й перевчайся заново». За кордоном немає перевиробництва фахівців. Вузи вивчають потреби ринку й набирають таку кількість студентів, яку потребує ринок праці. Тоді випускникам легше працевлаштуватися.

За кордоном можна вчитися лише, виїхавши до країни?

Зовсім ні. Університети й коледжі освоїли програми онлайн.

Цього року ми мали студента, який знайшов престижну роботу в Україні й одночасно вступив до канадського коледжу. Йому було дуже зручно навчатися онлайн. Зранку він працював, а увечері, користуючись різницею в часі, навчався в канадському коледжі. Йому так сподобалося, що він молиться, аби карантин тривав.

У декого складається враження, що іноземні вузи полюють за українськими студентами. Хоча насправді, щоби стати студентом закордонного вузу треба готуватися заздалегідь.

Безумовно. Майже всі навчальні заклади за кордоном мають обмеження в кількості іноземних студентів. Тобто, так просто туди не вступиш. Найнеобхідніша умова – знання мови. Трапляються випадки, коли батьки проводять 11-класника й кажуть, що він хоче навчатися за кордоном. Тоді я запитую про рівень знання іноземної мови. Її за рік не вивчиш. Це тривалий процес. Майбутні студенти готують себе заздалегідь: Поступово здають рівні мови, починаючи від найпростішого А-1 до А-2, В-1, В-2 і, зрештою, дуже складних С-1 і С-2 міжнародних програм IELTS та Toefl. Для навчання необхідно мати щонайменше В-2.

Це потрібно не вузу, це потрібно студенту, щоби розуміти навчальний процес. Бажано побувати за кордоном раніше, щоби відчути мовне середовище країни. Наймолодшого нашого стажера ми відправляли в мовний табір, коли він мав 9 років. Свого часу школярем я поїхав у США і два дні призвичаювався до тамтешньої вимови. Важливо усвідомити, що на Заході діти вчаться 12 років, з яких кілька останніх – за своєю вузькою спеціалізацією. Тобто вони виявляються більш готовими аніж українці.

Що робити тим, хто такого рівня не має?

В такому разі університет пропонує адаптивні курси для вивчення мови. Зазвичай це річна програма з додатковими витратами. Тому іноземну мову варто вчити в школі чи зі своїми індивідуальними викладачами. Це, принаймні, буде дешевше.

Багато батьків боїться відпускати своїх дітей за кордон. Мовляв, далеко й із дітьми все може трапитися.

Я не уявляю, чим батьки можуть зарадити студенту, який навчається в Харкові чи Львові й до якого їхати багато годин. Із Варшави до Черкас можна машиною чи потягом доїхати за 10 годин. Із Торонто шлях літаком теж становить 10 годин.

До того ж треба знати канадське суспільство. Якщо студент просто стоїть на вулиці із розгубленим виглядом, до нього обов’язково підійдуть, поцікавляться, допоможуть. Я вже не кажу про рівень надання медичної допомоги, який на порядок вищий аніж в Україні. Рівень злочинності в Україні й в розвинутих країнах теж не варто порівнювати.

Трапляються випадки, коли черкаські студенти самі повертаються на батьківщину, покинувши навчання.

Таке є. Дитині здається, що вона хоче навчатися за кордоном, але опинившись там сумує за батьками, друзями, рідною мовою. Інші не звикли самостійно працювати. В дитини мають горіти очі від однієї думки, що вона їде навчатися за кордоном. Тоді ностальгія зникає. На Заході, на відміну від України, 70% знань студент здобуває самостійно й лише 30% – від викладача. В нас інша ситуація. Однак більшість легко вчиться й працює. Є патріоти, які після закінчення навчання за кордоном повертаються в Україну й застосовують свої знання тут. Фахівцям ІТ-сектору, в принципі, байдуже, де працювати. Вони не прив’язані до роботи територіально.

Куди найчастіше їдуть черкаські студенти?

До Польщі. Ця країна найближча до нас географічно. Тут зрозумілий менталітет, співставні ціни, дуже схожа мова. Загалом до Польщі їде 60% черкаських студентів. Ще 20% обирають Чехію. Це трохи далі й трохи дорожче, але не набагато. 10% їде в інші країни Західної Європи – Німеччину, Францію, Італію, Іспанію, Нідерланди й Бельгію. Решта 10% обирають Канаду. Студентам важко, якщо вони не знають мову країни проживання. Звісно, можна обрати англійську як мову викладання, але існують нюанси. Інколи викладачі в цих країнах не знають англійську настільки досконало, як рідну мову. Трапляються окремі студенти, які свідомо обирають східні країни – Японію чи Китай. Але 40-45% не справляються. Їм важко призвичаїтися до східного менталітету. Особливо в Китаї, де ледь не за кожним студентом закріплений співробітник органів безпеки.

Яка вартість навчання?

Рік навчання та проживання в Польщі та Чехії становитиме 5-6 тисяч євро, в Німеччині біля 18 тисяч євро, в Канаді біля 20 тисяч. Вкрай не люблю виділяти якість країни чи навчальні заклади, але найшвидше окупається освіта отримана в Канаді.

Студент у Канаді може працювати 4 години на добу під час навчального процесу. На канікулах – 8 годин. Мінімальна зарплата в Канаді – 15 канадських доларів. Хоча мінімальну майже ніхто й не платить. Дають бодай на долар більше. Після закінчення навчання молодий фахівець отримує в Польщі 900 євро, а в Канаді – 2500. Порахуйте, хто швидше окупить навчання.

Ким хочуть бути черкаські студенти?

– У переважній більшості тими, ким і в Україні. Залежно від їх нахилів. Хоча більшість заявляє, що хоче вивчати міжнародні економічні відносини. Це зараз найпопулярніший напрям.

Є студенти, які вам запам’яталися особливо?

Безумовно. Згадую школярку, яка і в дощ і в холод щодня їздила до нас із села. Виявляла дива наполегливості. Зараз закінчила польський вуз, мала одну роботу, зараз знайшла іншу, набагато престижнішу. Фактично, дівчина досягла успіху сама, почавши з самих низів, поступово пробиваючи собі шлях на вершину.

Юрій Стригун

Читайте ще