Оксана Шевчук, швачка-модельєр з Родниківки, шиє красиві жіночі плаття. В її костюмах виступає сільський ансамбль "Вербиченька" та співає донька Мирослава. Зараз Оксана відклала яскраві тканини та почала шити "розгрузки" для наших захисників. Все змінилося 24 лютого Швейне ательє в селі ніколи не буває порожнім. У майстрині завжди є замовлення з ремонту одягу, або сукні на пошиття. Як не людям, то собі ─ у талановитої швачки завжди є робота. Ось і в лютому робила відразу декілька замовлень ─ шила святкові сукні для вчительок до свята 8 березня. Але 24 лютого все змінилося. Прокинулася від вибухів, згадує Оксана, ─ спочатку не могла зрозуміти, а потім не могла повірити що це ВІЙНА. Сусіди бігали, десь їхали, а вона просто стояла і дивилася, бо страх наче скував жінку. Сильні чоловіки допомогли подолати паніку Якоїсь миті в Оксани також була думка: хапати дитину і десь їхати. Страх і паніку допомогли подолати "місцеві Арестовичі", директор КСП "Родниківка" Сергій Войченко та староста села Валід Шейх-Абдін. Саме вони наполягли на тому, щоб майстриня повернулася до своєї майстерні і почала працювати.
І хоча перші дні до роботи "руки не стояли", але поступово паніка відступила. Оксана почала ходити до клубу допомагати місцевим волонтерам, а потім, опанувавши себе, повернулася до швейної машинки, адже люди чекали своїх замовлень. Опанувавши себе, майстриня повернулася до швейної машинки. Замість суконь ─ "розгрузки" Звичайно, що всі яскраві і гарні матерії майстриня відклала і поки що святкових суконь не шитиме. Натомість Сергій Войченко закупив камуфляжну тканину і фурнітуру, приніс лекала розвантажувального, або тактичного жилету. В ньому дуже багато спеціальних кишень і кріплень, адже захисникам має бути зручно носити зброю, магазини до неї, гранати, фляги, медичний пакет і тому подібне. Зручно має бути і витягати ці речі. Тому є багато дрібних, але дуже важливих деталей. За 2 дні роботи зранку до вечора майстриня робить 2 жилети – найвищої якості. Оксана доволі швидко розібрала і опанувала лекала тактичного виробу і почала шити розгрузки. Для роботи потрібна тканина Вироби родниківської модельєрки вже знайшли своїх власників і "працюють" на передовій.
А зараз майстрині потрібна тканина – цупка і обов’язково мілітаристичного кольору (камуфляж, піксель, дубок, або просто сіра чи коричнева). Тому, якщо в когось є така або маєте можливість її купити ─ контактуйте з майстринею через месенджер, бо бійцям потрібне спорядження. Родниківські обереги Поки Оксана шиє і шукає тканину, її сусідка з донькою і подружкою вже наробили дерев’яних брелків-оберегів. Їх кладуть у кишеню кожного жилета, бо у кожного захисника повинен бути оберіг. У кожного захисника повинен бути оберіг. Війна проявляє людей ─ Особливий час зараз, міркує Оксана, ─ він гуртує достойників і виявляє негідників. Цінності у людей дуже змінилися. Хочеться просто жити, радіти життю, обіймати найдорожчих людей Є така гарна пісня з дуже правильними словами: "Українці, ми ─ єдина сім’я!". І якщо до війни це була просто пісня, то зараз це ніби як девіз. Дуже багато людей зараз об’єднуються проти спільного ворога ─ допомагають і підтримують один одного. В Родниківці Оксанині односельці теж роблять, хто що може. Люди відкладають власні біди та потреби і працюють для спільної перемоги. Це надихає і додає сил. В Умані відновили рух автобусного маршруту "Полянецьке-Умань" та оновили графіки руху ще п’яти В Умані провели благодійний міні-турнір з футболу і передали 7 тисяч гривень на потреби ЗСУ Учні Уманського НВК 17 малюють і роблять поробки для захисників