Заслужена художниця України, відома за межами України мисткиня Олександра Теліженко на свій день народження підготувала дві виставкові експозиції в рамках єдиного мистецького проєкту “Мої дороги“.
Так, вітати знану художницю розпочали в Черкаському обласному краєзнавчому музеї, де розгорнуто виставку під назвою “Витоки“. А вже в Черкаському художньому музеї відбулася велелюдна презентація логічного продовження першої експозиції - друга виставка “Зеніт”. Привітати та віддати шану працелюбності, таланту та непереборному бажанню Олександри Василівни, докопатись до істини в дослідженнях сакрального в спадку народного мистецтва прийшли представники влади міста та області, колеги з творчої майстерні, спілчани, представники творчої інтелігенції та поціновувачі творчості мисткині. Іменинницю буквально занурили в море квітів та добрих вітальних слів.
Експозиція “Витоки“ — більшою мірою задокументоване у світлинах та вишиваних репліках свідоцтво початку творчого шляху Олександри Теліженко.
На давніх фото з етнографічних експедицій з дослідження народного мистецького спадку Центральної України вона дивиться на нас так само натхненно,
як і нині. Така ж усміхненна та неймовірно наповнена бажанням ділитись зі всіма свідомими українцями своїми здобутими знаннями.
Виставка покликана розкрити сторінки творчого зростання Олександри Василівни. Вона дозволяє пізнати її з невідомого ракурсу.
До речі, ті давні її експедиції мали благородну мистецько-наукову мету — через польові дослідження довести те, що Черкащина має спадкове традиційне право на вишивку “білим по білому“. Всупереч міфу про побутування в цьому регіоні виключно чорно-червоної “брокарської” вишивки.
На основі цих польових знахідок у віддалених селах Черкащини учасники експедицій відтворювали старовинні орнаменти, відшивали на їх основі нові роботи. Про їхній успіх писали не лише в спеціалізованих виданнях з обмежених тиражем, але й у глянцевих журналах Нью-Йорку.
Деякі з цих унікальних вишитих сорочок, які існують в єдиному екземплярі і дивом збереглися, можна побачити в експозиції “Витоки“.
Популяризує істинно українське Олександра Теліженко від початку 80-тих минулого століття. Від тих непевних часів тоталітарної доби, коли були намагання знищити українську автентику.
Бореться через мистецтво вона й нині. У часи співзвучні. Коли ми знову виборюємо право на свою національну ідентичність.
Олександра Теліженко давно здобула негласний статус Берегині народної вишивки.
- На виставці представлений не лише великий пласт мого життя, але життя не лише мого, а й моїх колег, - зізналась зібранню ювілярка. - Організували ми творчу групу однодумців, з якою не просто гуляти селами поїхали. А мали на меті серйозні наукові завдання. Ми мали розкрити реальну філософію культури народної вишивки нашого краю. Довести, що Центральна Україна має право на білу вишивку. Всупереч тому, що таке право закріпилось виключно за Полтавщиною.
Виставка “Зеніт”, що затишно розмістилася в одному із великих залів Художнього музею — це вражаючий творчий звіт Олександри Теліженко за період від початку Незалежності України.
Тут представлені текстильні пано, вишиті в комбінованих авторських техніках картини і особливі теліженківські рушники, які можна читати як книги за зашифрованими сакральними символами.
Головним експонатом цієї експозиції є монументальний рушник “Вогонь Космічний. Сонце“, який в народі вже встигли перейменувати в “Зеніт Українського Сонця“. По суті, він є рушником нашої Перемоги. Принаймні таку інформацію в ньому накодувала і візуалізувала сама авторка.
Заслужена художниця України Олександра Теліженко, кавалер ордену Княгині Ольги, володарка титулу “Жінка III тисячоліття“, доцент мистецтвознавства, авторка двох потужних культурологічних книг та дестяків наукових публікацій, не обтяжує себе цілком заслуженими регаліями. Вона й досі є юною мрійницею, яка наполегливо і переконливо доводить, що українська народна спадщина має світове значення. На основі своїх знань і досвіду вона продовжує створювати свій унікальний авторський мистецький скарб.
Тетяна Балякіна
